Відгук на п’єсу “Украдене щастя” Франка

Проблематика п’єси пізнього реалізму – гіпергрофоване почуття, що підкоряє собі всі обставини і чинники. “Украдене щастя” – історія одержимості, хвороби Анни Михайлом Гурманом. Це психологічна драма з заглибленням у самі корені явища. Це стара й нова, вічна й юна “історія одного кохання”.

На момент дії п’єси всі персонажі позбавлені справжнього кохання. Шлюбний обов’язок – тільки форма, ілюзія, яка зникає в мить, коли один із “карнавальників” скидає маску. Автор наголошує-пророкує, що приречене те суспільство,

яке не здатне реалізувати потребу людини в коханні, бо ж ні посада жандарма, ні громадські обов’язки не завадили пристрасті взяти своє.

Що ж до трактування п’єси в даній постановці, то одразу помітне бажання режисера показати перш за все те, що у Франка залишилося “за кадром”. Це язичницький підтекст, сама обстановка, дух того життя, яке у п’єсі символізоване народними звичаями. Вважаю, Франко бажав би, щоби читач сам “читав між рядків”. Інший прийом – еротичний аспект, який навряд чи був доречний у такій одвертій формі.

Хочу відмітити гру акторки, яка виконувала роль Анни. Це, безумовно,

головний персонаж, втілення непередбаченості й складності жіночої натури.

Дуже сподобалося оформлення сцени – неявне світло, голі стовбури, які нібито нечутно піднімаються угору, створюючи атмосферу непевності й неоднозначності дії. Заімпонувало те, що вирішили не перевантажувати сцену речами, які тільки б розсіювали увагу.

Справді, це ж не “Сорочинський ярмарок” Гоголя, етнографічні деталі тут недоречні. Колесо на задньому плані – теж язичницький символ: коло, сонце, яйце, плід, земля. Його оберти йдуть в унісон із суєтністю людського щастя, з безкінечністю бажань і цілей. “Так було, є й буде”.

Мізансцена, яка найбільше вразила, – протиставлення себе громаді Анною й Гурманом, складні суперечності, які загострюються, мов мечі, з поверненням Миколи з в’язниці. Тут “повстання проти всього світу” набуває характеру урагану, який змітає людські долі в безодню.

Постановка справляє враження на глядача, цікаві деякі режисерські знахідки, але головний недолік багатьох прочитань франкового доробку – брак аналізу, “копання”. П’єсу можна було б поставити з двома стільцями і сокирою, скажімо, але тоді знадобилася б акторська гра вищого гатунку. Франко не в декораціях, Франко в людях.

Я – за український театр. Тільки театр високої якості, театр на світовий штиб.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Відгук на п’єсу “Украдене щастя” Франка

Categories: Твори з української літератури

Links