“Хто і як може врятувати мою країну?”
На жаль, життя ніколи не буває повністю стабільним і передбачуваним. Якщо ми подивимося на історію людства, то зрозуміємо, що різні народи, які складаються з людей, вступали в постійні конфлікти, в тому числі і збройного характеру. За час історії це було настільки природним і частим явищем, що йому зовсім не потрібно дивуватися. Точно так само відбувалося і з адміністративно-територіальними утвореннями, зокрема, з країнами. Деякі країни існують вже тисячі років. Інші з’явилися зовсім не так давно. Немає ніяких підстав вважати, що ці процеси
Так чи інакше, але варто визнати, що в даний час моя країна стоїть на порозі повного знищення, і це не є перебільшенням. Вже минули ті етапи і можливості, коли можна було вирішити проблеми моєї країни з легкістю. Зараз такі проблеми можуть зважитися виключно за рахунок порятунку і ніяк інакше. Мою країну треба рятувати, а подальше зволікання і нерішучість можуть призвести виключно до негативних наслідків, аж до повного зникнення країни. Але хто і як повинен врятувати країну? Крім тих, хто несе за це пряму відповідальність,
Я думаю, що, як з іншою подібною ситуацією будь-якого роду, посильні для порятунку країни дії повинен робити кожна окрема людина без винятку. Давайте подивимося, що кожен з нас робить. Бути може, можна докладати більше зусиль і робити більше чи краще? Люди повинні бути вимогливими до себе точно в такій же мірі, як вони вимогливі до своєї країни. Це надзвичайно важливо. Ми можемо побачити, що не можна нарікати на високих чиновників, неможливо когось звинувачувати, якщо не робити при цьому всього можливого. Кожна людина повинна дотримуватися своїх обов’язків неухильно, працювати на благо своєї країни і намагатися допомагати оточуючим. Тільки в такому разі ми можемо розраховувати і вірити в те, що рано чи пізно Україні все-таки буде в повній мірі врятована.
Я думаю, що врятувати країну можемо лише ми всі разом. Якщо хтось буде недопрацьовувати, робити менше, ніж повинен, то нехай поставить питання про те, а чи потрібна йому наша країна взагалі? І якщо таких людей, яким абсолютно все одно, де вони живуть, буде більше, то чи повинні ми тоді чомусь дивуватися? Ніякого результату не буде, якщо намагатися буде тільки частина народу, а не весь він цілком.