Хотів би я купити собі трошки щастя, якщо його десь продають
Учнівський твір за повістю Ернеста Хемінгуея “Старий і море”. Що таке щастя? У чому сенс нашого буття? Кожна людина відповість по-різному на ці питання, бо кожна людина має свою, властиву лише їй, шкалу цінностей. По-своєму розумів щастя герой повісті американського письменника Ернеста Хемінгуея – старий кубинець Сантьяго. Він живе в особливому світі: не споглядає природу відсторонено, а сам є її частинкою. Все життя прожив він у єдності з нею, з морем. “Та старий завжди думав про море, як про жінку, про живу істоту, що може подарувати
Життя примушує Сантьяго займатися нелегкою справою – рибальством. Море не любить слабких, воно любить і розуміє людей, мужніх духом, гордих і міцних. Саме
Письменник на прикладі старого рибалки показує, що людина лише тоді залишається людиною, коли навіть під час поразки вона шанобливо ставиться до своїх суперників. Не отримавши здобичі, Сантьяго навіть в думках не відчував ненависті до рибини, навпаки, він ставиться до неї з повагою і вважає, що під час двобою вона трималася розумно і з гідністю. Саме гуманністю – однією з найкращих рис старого рибалки – пишається Хемінгуей. Гуманність до всього живого, гуманність до людей – ось що вирізняє Сантьяго з натовпу, викликаючи захоплення красою його душі.
Показуючи героя самотнім, Хемінгуей не робить його індивідуалістом. Під час рибальства старий часто згадує хлопчика Маноліно. Суворий закон боротьби за існування розлучає їх, але це не заважає їхній дружбі. Вони вдвох захоплюються грою мужнього бейсболіста Ді Маджіо, який грає краще за всіх і навіть з травмованою ногою перемагає. Автор намагається порівняти мужність бейсболіста з мужністю Сантьяго під час боротьби, але наскільки більше її в рибалки, який до крові порізаними руками вбиває акулу і не скоряється, коли замість неї з’являються інші і з’їдають здобич. Він не відступає в найкритичніший момент через те, що звик до труднощів, до боротьби, бо весь свій вік бореться за право жити.
Чи відчуває Сантьяго себе щасливим? Мабуть, ні. Песимізм звучить у його словах про можливість людського щастя: “Хотів би купити собі трошки щастя, якщо його десь продають… А на що його купити? Хіба що на поламаний гарпун, зламаний ніж і покалічені руки?” Навіть мужність, сміливість не приносять людині відчуття щастя: рибину з’їли акули, а подвиг старого лише самоціль, що викликає почуття втоми, спустошення. “Ти змучився, старий. Душа у тебе змучилась”. Але ж Хемінгуей не хотів полишати розповідь про старого рибалку на ноті смутку, бо саме філософський підтекст твору підказує, як рішуче виступає він за активну позицію людини. Життя даровано кожному, щоб творити добро, чесно виконувати свої обов’язки, бути мужнім, мати гідність та розум – ось на чому наголошує письменник.
Саме тому повість-притча “Старий і море” звучить як гімн мужності людини, її волі, силі, розуму. Наше життя сповнене пристрастей, випробувань, поразок, і непереможний дух людини повинен протистояти всім негараздам, але діяти за законами гармонії та краси. І та людина може вважати себе щасливою, яка буде усвідомлювати, що життя не минуло марно, що вона боролася чесно, справедливо і її перемога не завдала шкоди гармонійному устрою світу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)