Всі ми різні, і всі ми любимо по-різному

У наш час багато хто сумніваються в правоті цього твердження Стендаля. Напевно, це відбувається тому, що ми стали прагматичными й приземленими, ми перестали жити почуттями. Нам важко повірити, що існує любов – почуття, здатне змінити мир. Справа ще, напевно, у тім, що ми перестали читати, думати над тим, що відбувається усередині й навколо нас, а головне – робити це самостійно.

Приклад чистої й безкорисливої любові – любов Ромео й Джульетты в трагедії Шекспіра. Їхня любов не залежала ні від думки інших, ні навіть від їхнього власного

положення. Їхній приклад переконливо доводить: любов двох людей здатна змінити навколишніх. Адже після смерті Ромео й Джульетты два ворогуючі роди припиняють межсемейные звади

Чиста любов, що стала змістом життя, що нічого не вимагає замість, що не може зупинити повна безвідповідальність, безглуздість, нереальність – любов телеграфіста Желткова до княгині Вірі в оповіданні “Гранатовий браслет” А. И. Куприна. Між княгинею Вірою й Жовтковим непереборної соціальної перешкоди, але шляхетність і сила духу героя виключають не тільки жалість до нього як до “нещасному закоханого”, але й піднімають

його над навколишніми. У спокійне й щасливе життя Вериной сім’ї час від часу вторгається щось тривожне: фатальна любов брата Вериного чоловіка, безмовне обожнювання, що харчує до Вериной сестри її чоловік, невдала любов дідуся Віри, що говорить про те, що теперішня любов повинна бути трагедією, а в житті її дрібнять і опошляються

Така любов і перетнула життєвий шлях Віри. Желткову загрожують судом і навіть в’язницею. Але що ці перешкоди можуть зробити з його любов’ю, якщо вона настільки сильна й глибока? Тільки заради спокою своєї возлюбленной він відмовляється від любові, але життя без цього почуття не має змісту, і він розстається з життям. І тільки після смерті Желткова Віра розуміє, що втратила щиру любов

Любов може творити чудеса: штовхати людей на героїчні вчинки, рятувати від самітності, виліковувати щиросердечні рани, вносити в життя радість, веселощі й сміх. Читаючи пушкінські рядки, ми переконуємося: любов допомагає заново народитися, знайти нові сили для творчості:

И серце б’ється в упоенье, И для нього воскресли знову И божество, і вдохновенье, И життя, і сльози, і любов

Саме тому не так вуж важливо, чи є любов щасливої. У вірші “Я вас любив” А. С. Пушкіна описує саме таку, безмовну любов:

Я вас любив. Любов ще, бути може, У душі моєї згасла не зовсім, Але нехай вона вас більше не тривожить, Я не хочу засмучувати вас нічим

Поет відмовляється від свого почуття заради того, щоб не засмучувати улюблену, її спокій, радість для нього важливіше всього. І тому він із проясненим смутком говорить про те, що буде в її житті інша любов, і радується, що вона буде щаслива, нехай навіть не сним.

Любов – це складне почуття, воно зв’язано не тільки з ніжністю й радістю, але болем і слізьми, іноді вона кінчається катастрофою, катастрофою. Саме тому, мені здається, багато письменників порівнюють любов з падінням у прірву. Але той, хто не знав любові, по-моєму, не довідався чогось дуже важливого вжизни.

Всі ми різні, і всі ми любимо по-різному. І саме поняття “любов” для кожного з нас має зовсім різне наповнення. Але всі ми любимо й хочемо бути улюбленими, і в цьому ми єдині. Глобальне потепління може привести до танення льодовиків на Північній півкулі, у країні можуть змінитися клімат і соціальний лад, але ніщо в цьому світі не може перешкодити люблячий сказати коханій людині: “Милий, я тебе люблю”. І по-моєму, це найбільше чудо, що тільки може відбутися на цій планеті за назвою Земля


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Всі ми різні, і всі ми любимо по-різному