У спальні хлопчиків прокидається Вася на прізвисько Голован. Послухавши дощ і постеживши за таємничими нічними фігурами, він підходить до свічки в тазу, навколо якої традиційно проходять нічні зібрання 2 братів (Вася і Марк) і 2 сестер (Маша і Шура). Нянька спочатку забороняла зустрічатися серед ночі, але незабаром сторони прийшли до взаємного консенсусу. Незабаром прокидається Марк-Мордика. Вася розповідає всієї чесної компанії історії з життя їх родини, в тому числі з того періоду, коли “їх ще не було”, але цим розповідям далеко не завжди
вірять. Цієї ночі в сім’ї очікується поповнення, і хлопці обговорюють, звідки візьметься дитинка. Найпереконливішою дітям видається версія єврея Мошки: дітей приносять ангели. Незабаром розбуджені дівчинки і няня. Няня тікає, потім і діти йдуть до кімнати біля батьківської спальні, де вже сидять дядько Генріх (його дружина Катя померла при пологах пару років тому) і його брат – молодий лікар Михайло, який вважає себе занадто дорослим, щоб звертати увагу на дітей.
З’являється кучер Хведько; він виштовхує Марка в освітлену частину кімнати, щоб той дізнався, розпрягати чи коней. Діти цікавляться
– то звідки ж беруться діти? – Але після звичайних “дорослих” версій, висловлених Михайлом (знайшли під лопухом, спустили на золотої нитки), самі розповіли про ангелів. Михайло щосили критикує їх – адже “істина вище особистого почуття!”, Але Генріх підтримує малюків (“відчувають таємницю і намагаються втілити її в образи”). Подивившись на новонароджену сестричку і побалакавши з Хведько на ганку, діти відправляються спати, отримавши пару ляпасів від няньки.
