Визначте, яку роль в історії, культурі та духовності українського народу відіграв Києво-Печерський патерик
На ХІ-ХІІІ століття припав активний розвиток житійної, або агіографічної літератури. Житійна література об’єднує розповіді про життя, благочестиві подвиги та страждання людей, визнаних християнською церквою святими. Від біографій житія відрізняються властивою їм релігійною метою уславлення своїх героїв.
Поряд із князівськими житіями з’явились агіографічні Твори, присвячені монастирським подвижникам. На основі цілої низки таких житійних оповідань постала найвизначніша пам’ятка давньої української агіографії – Києво-Печерський
Патерик (від грецького слова раїег – батько) – збірник оповідань про життя християнських відлюдників і ченців. На відміну від житій святих, які послідовно розповідають про життя подвижників, патерикові оповідання обмежуються найбільш значними й повчальними епізодами чернечих біографій.
Текст збірника зазнав багаторазових змін, переробок, але не втратив генетичного зв’язку з першотекстом. Агіографічні твори, що увійшли до Києво-Печерського патерика, розкривають усю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їх смиренність і жертовність, боротьбу з підступами бісівських
Зважаючи на складні суспільно-політичні умови розвитку тодішньої України, патерик стає виразником ідеї утвердження київської релігійно-містичної традиції як духовного осердя українства з вираженим антикатолицьким забарвленням.
Патерик охоплює твори різноманітні за жанром – житія, похвальні листи, зразки полемічної прози. У цьому збірнику містяться найавторитетніші свідчення проте, що Нестор написав “Повість минулих літ”. Твори, що увійшли до патерика, містять цінні відомості про побут, вірування й політичну ситуацію в Київській Русі.
Києво-Печерський патерик можна вважати підсумковим твором для всієї давньоукраїнської агіографії. До його джерел зверталися Захарія Копис-тенський, автори Густинського літопису, “Синопсису”, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський та ін. Численні маляри та гравери надихалися його творами і створювали ікони.
Упродовж кількох століть Києво-Печерський патерик залишався для українського читача однією з найбільш популярних книг. Розповіді про життя монастирської обителі та духовні подвиги ченців, викладені в яскравому художньому стилі, захоплюючі історії про чудеса, проповідь щирої любові до ближнього, безкомпромісності у стосунках із сильними цього світу – все це приваблювало людей, привертало їх увагу до визначної пам’ятки нашого давнього письменства.
І. Франко писав: “Історик літератури не може не піднести живості і драматизму деяких оповідань та того щирого братолюбства і співчуття до всякого людського горя, яким надихане тут кожне слово. З сього погляду “Патерик” і досі не перестав бути книгою гуманною і доброчинною…”
Висновок. Києво-Печерський патерик відіграв значну роль у розвитку українського мистецтва і культури: на основі його сюжетів написано багато ікон, перевидання збірника стали етапними віхами в розвитку української графіки. Твори, що увійшли до патерика, підносять історію і духовність українського народу.
Опорні слова й поняття: патерик, історичні події, житія, агіографія, пам’ятка давнього письменства.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)