ВІТРИЛА НАДІЇ

Літературний багаж. Пригадайте, що таке літературна казка і чим вона відрізняється від казки фольклорної. Назвіть свої улюблені літературні казки. Чим вони вам подобаються?

Є така країна – Грінландія. Щоправда, шукати її слід не на географічній карті, а в книжках російського письменника Олександра Гриневського, що творив під псевдонімом Олександр Грін. Там ви знайдете і екзотичні пейзажі цієї країни, і дивовижні історії з життя її мешканців – людей з незвичайними іменами й бурхливою уявою, які вміють мріяти.

Звісно, Грінландія

– країна вигадана, але не казкова. У ній є автомобілі, газети, телефони і безліч інших реалій початку XX ст. Та й самі “грінландці” не надто схожі на казкових персонажів, адже долають ті самі життєві труднощі, захоплюються тими самими ідеями, хворіють на ті самі духовні недуги, що й їхні реальні сучасники. А втім, над цією країною майорить пурпурове вітрило Дива. До речі, назву “Грінландія” вигадав літературний критик К. Зелінський. Вона не лише увиразнює своєрідність художнього світу Гріна, а й дає зрозуміти, що в цей світ усією душею закорінений і сам письменник.

У реальному житті Гріна було багато

поневірянь і розчарувань, тож залишається загадкою, на чому грунтувалися його романтизм і мрійливість. Роздивляючись фотопортрети цього виснаженого чоловіка із сумним, навіть трагічним поглядом, важко повірити, що саме він – автор тріумфально-щасливої повісті “Пурпурові вітрила”. І все ж таки своїх героїв-романтиків Грін “списував” із себе – відданого ідеалам юності, упевненого, що людське серце здатне творити дива.

Олександр Степанович народився 23 серпня 1880 р. в місті Слободському В’ятської губернії. Незабаром його сім’я переїхала до В’ятки. Першим словом, яке хлопчик прочитав у п’ять років, було “море”, першою самотужки опанованою книжкою – “Пригоди Гуллівера”.

А згодом просто серед одноманітності обивательського життя, немов за помахом чарівної палички, постав блискучий уявний світ, овіяний поезією далеких мандрівок.

Сашко майже втратив інтерес до реальності. Замість старанно навчатися, він зачитувався пригодницькими романами, а після закінчення реального училища влаштувався матросом на пароплав. Олександр ходив здебільшого в рейси вздовж Чорноморського узбережжя й попервах був захоплений новими враженнями. Однак незабаром він мусив визнати, що трудові будні разюче відрізняються від фантазій про романтичні подорожі: служба обернулася тяжкою працею, насмішками товаришів

І знущанням хазяїв. Якось Олександр збунтувався проти безглуздого наказу начальства – і був звільнений.

Майбутній письменник мандрував країною, хапаючись за перший – ліпший заробіток. Він полював, сплавляв ліс, працював у копальні, служив на торговельній біржі, старцював і зрештою, виснажений боротьбою за виживання, став солдатом. Служба в армії позбавила Олександра необхідності дбати про їжу, одяг і пристановище. Але й тут він надовго не затримався, не вміючи миритися з муштрою і примусом.

Протест проти соціальної несправедливості та сподівання на зміну суспільного ладу привели Гріна в революційні кола. Спочатку його долучили до нелегальної пропаганди, а потім запропонували взяти участь у терористичному акті. Олександр відмовився, оскільки категорично не сприймав будь-якого насильства. Відтак його інтерес до політичної діяльності поступово зійшов нанівець.

На жаль, за співпрацю з революціонерами, що тривала близько року, Олександру Степановичу довелося розплачуватися десятиліттями. Упродовж цього часу він був і в’язнем, і засланим, і навіть утікачем, змушеним жити під чужим ім’ям. Однак саме в той тяжкий період відбулася доленосна подія: Грін став письменником.

Це сталося під час перебування Олександра Степановича в севастопольській в’язниці. За рік після звільнення він опублікував кілька оповідань, підписаних псевдонімом О. С. Г, а за два роки по тому видав першу прозову збірку “Шапка-невидимка” (1908). За словами автора, дія творів, що увійшли до збірки, відбувалася в Росії. Однак уже незабаром Грін відкрив свою Грінландію, а водночас – і власний шлях у літературі, і власний спосіб досягнення Мрії.

У 1912-1917 pp. твори Гріна набували дедалі більшої популярності серед читачів. Однак Жовтнева революція і громадянська війна зруйнували подальші плани письменника. Його було мобілізовано до Червоної армії. Неважко уявити, що відчував творець чудесної Грінландії у вирі братовбивства й нічим не виправданих людських страждань… А втім, навіть тоді в солдатському мішку письменника лежав фрагмент розпочатого рукопису “Пурпурових вітрил”.

Незважаючи на труднощі, зумовлені пореволюційною розрухою і становленням тоталітарного режиму в СРСР, 1920-ті роки були для письменника щасливими. Саме тоді він написав свої найяскравіші твори, серед яких “Блискучий світ” (1923), “Та, що біжить по хвилях” (1928) тощо. Та чи не найбільше припала до душі читачам повість-феєрія1 “Пурпурові вітрила” (1923).

Сюжет “Пурпурових вітрил” розгортається у вигаданому селищі Каперна на мальовничому морському узбережжі, де мешкають герої з дивними іменами. За спогадами, в імені для Гріна “завжди було важливе музичне відчуття. У вигаданому імені, яке звучало незвичайно, завжди приховувався внутрішній образ людини”. Є в повісті й чимало інших казкових елементів – від описів природи до фіналу, у якому корабель з вітрилами кольору Мрії стає потужним символом віри в чудо.

У тих-таки 1920-х роках письменник зустрів жінку, любов якої відродила його зболену душу. Ніна Миколаївна дбайливо оберігала творче натхнення й внутрішню рівновагу Гріна, бо над усе хотіла зробити життя коханого схожим на його прекрасні казки. Та й сама вона, за спогадами, дуже нагадувала витончених і щирих грінівських героїнь. До речі, повість “Пурпурові вітрила” митець присвятив дружині.

Разом з коханою Грін оселився в Криму, де царювали море, сонце й солоні вітри, що так вабили його в юності. Однак щастя тривало недовго: за кілька років видавництва відмовилися друкувати Грінові твори як “чужорідні” для радянських читачів. Утім, і це можна було б пережити, аби не тяжка хвороба… Письменник поволі згасав, змучений нестатками, розчарований байдужістю колег і творчим забуттям. Єдиною його втіхою була самовіддана любов дружини.

Цікаві подробиці

Два музеї – у Феодосії та в Старому Криму – і нині дбайливо зберігають пам’ять про Гріна.

Відвідувачів феодосійського музею зустрічає старовинний вітрильник, що уособлює світ світлої мрії, створений невиправним романтиком. “В улюбленій Гріном Феодосії, у будинку, де він жив, відкрито чудовий музей… Музей вітрильників і шхун, де з кутка виступає ніс корабля, де живуть морські ліхтарі, канати та підзорні труби, переносячи… відвідувачів на карту Грінландії з новими мисами й протоками, з містами Гель-Г’ю, Лісс, Зурбаган”, – згадувала сестра відомої російської поетеси Марини Цвєтаєвої Анастасія. Кабінет Олександра Степановича в музеї відновлено в тому вигляді, який він мав за життя письменника. Інші кімнати стилізовано під каюти вітрильника. Вони мають назви “Каюта мандрів”, “Кліперна2”, “Ростральна3”, “Каюта капітана”, “Корабельна бібліотека”.

1Феєрія – театральна або циркова вистава з фантастичними ефектами й трюками; у переносному значенні: чарівне, казкове видовище. У художній літературі це поняття вживають щодо творів, у яких чарівно-видовищні елементи допомагають якнайповніше розкрити сюжет і основну думку.

2Кліперна – від кліпер’, вітрильне швидкохідне трищоглове судно.

3Ростральна – від ростра: трибуна на площі Давнього Риму, прикрашена носами кораблів, захоплених у ворогів.

Ще один музей Гріна – у Старому Криму – було створено завдяки ентузіазму та неймовірній силі духу його дружини. Маленький білий будиночок у густому затишному саду досі пам’ятає нелегкі й водночас найщасливіші миттєвості життя письменника. У 2005 р. шанувальники творчості митця відродили щорічне свято підняття пурпурових вітрил над Старим Кримом на світанку 23 серпня, у день народження Гріна.

За життя Грін так і не здобув визнання. За років радянської влади митцеві часто закидали, ніби твори його оспівують світ нездійсненних мрій, а персонажі – надто далекі від сучасності. Насправді талановиті грінівські книжки не відставали від своєї доби, а навпаки, підносилися над нею, бо ж повертали істинне значення вічним духовним цінностям, допомагали читачам повірити у Мрію і власні сили.

Перевірте себе

1. Розкажіть про дитинство та юність Гріна. Яким був письменник у ті роки, що любив, до чого прагнув?

2. Чому Грін захопився революційними ідеями? Які наслідки мало це захоплення?

3. Як склалася доля письменника після Жовтневої революції? Чому за життя творчість Гріна не отримала широкого визнання?

4. Хто вигадав слово “Грінландія”? Що означає це слово? Розкрийте його зміст з огляду на особливості художнього світу Гріна.

5. Теми проектів. “О. Грін і Україна”; “Музеї О. Гріна в Криму”.

Перед читанням. Під час читання знайдіть у повісті “Пурпурові вітрила” казкові елементи.