Вірші Івана Савовича Нікітіна
Іван Савович Нікітін народився в 1824 році в (1824-1861) Воронежі, учився в духовному училищі й семінарії, але навчання в них не завершив “через охолодження до богословських наук”. Вірші писати початків рано – їхньою темою зробилася навколишнього поета провінційне життя (“Пісня бобиря”, “Зашуміла, розгулялася в поле непогода…” і ін.). Ряд віршів цього прекрасного поета міцно ввійшов у дитяче читання
Іван Савович Нікітін, поет-демократ, виходець із соціальних низів, належав до некрасовскому напрямку в літературі. У його віршах
Де завгодно гуляй, Лад мости по ріках И килими розстеляйся Поет захоплюється стійкістю, витривалістю російської людини: Нам не стати звикати
Подібно Сурикову, поет цілком покладався на поетичність самої пейзажної картини й не прибігав до яких-небудь витончених поетичних прийомів зображальності. Цей стиль властивий і інший вірш Нікітіна – “Помилуйся, весна наступає…”.
Творчістю росіян поетів другої половини XIX століття в історії дитячої дошкільної літератури заповнена прекрасна сторінка. Рішучий крок назустріч реалізму супроводжувався тим, що поети вірно вгадали лад почуттів і особливість дитячого відношення до миру. Образи пейзажної лірики насичені світлим сприйняттям життя й глибокою любов’ю до прекрасної природи Росії. Довідавшись у дитинстві ці вірші, людина через все життя проносить вдячну пам’ять про художників, що відкрили для нього поезію рідної природи