Вірш А. С. Пушкіна “Пророк”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка)
На початку вірша описується самотній напівмертвий подорожанин, із працею перемещающийся по пустелі: “…У пустелі похмурої я тягнувся…”. Потім показується контрастне, протипоставлене, що рятує явище серафима, що як би порушує попередній спокій: “И шестикрылый серафим на роздоріжжі мені з’явився”. Серафим перетворює подорожанина, забирає все людське, грішне: відкриває йому ока (“Моїх зіниць торкнулося він: / Отверзлися віщі зіниці…”), вуха (“Моїх вух торкнувся він: / И їх наповнив шум і дзенькіт…”), дає мудра
Тим у вірша два: жорстокі перетворення людини й гірка місія пророка. Поет вірив, що коли-небудь на землю прийде пророк і покарає
У вірші використовується багато контрастності: “…У пустелі похмурої я тягнувся, / И шестикрылый серафим / На роздоріжжі мені з’явився…”, “…Як труп у пустелі я лежав, / И Бога глас до мене воззвал…”, “И вирвав грішну мою мову… / І жали мудрыя змії / У вуста мої вклав”. Автор використовує багато повторів сполучника И в початках рядків, щоб показати єдність, одна мета всього що відбувається.
Щоб ясніше зобразити різні образи у вірші, Пушкін використовує порівняння: “…Перстами, легенями, як сон…”, “Отверзлися віщі зіниці, як у переляканої орлиці…”, “…Як труп у пустелі я лежав…”. Автор використовує багато церковнославянизмов, що говорить про те, що при написанні їм цього вірша він опирався на біблійну легенду.
У вірші зустрічається дуже багато шиплячих звуків – створюється атмосфера тривалого й болісного страждання героя. Віршований розмір – чотиристопний ямб із численними пиррихиями – теж робить вірш марудно-болісним. У вірші використовуються всі види римування – це говорить про те, що автор не особливо обертав на цю увагу, його більше займало зміст його вірша.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)