Виразні засоби в “Патетичній сонаті” Миколи Кулиша
“Патетична соната” великою мірою ідейно випливає з “Народного Малахия”: Ілля, поет, що називає себе “Я” – начебто продовження самого Малахия. “Проект негайної реформи людини” перетворюється в поетичну програму, щоб “над миром замучив Прапор “вічної любові”. Основні ідеї “Народного Малахия” простежуються й в “Патетичній сонаті”. Поет нагадує листоношу. Провідною темою стає “Патетична соната” Бетховена, що, властиво, і є структурою добуток. Зміст, здається, продиктовано настроєм частин. Для
Поет переживає внутрішній конфлікт особист і суспільного, саме тут і криється головна Драма людини того часу. Марина обирає не поета-ідеаліста, а людини дії – Андре, тому що “поезія не може стріляти з рушниці” або “завоювати
Вивчаючи “Патетичну сонату” Кулиша, досить легко провести паралелі з “Я (Романтика)” Миколи Хвильового, де події відбуваються приблизно в те самий час і конфлікт той самий: суспільне – особисте. “Я” стратить свою матір. В “Патетичній сонаті” Кулиш прибігає до прийому нерозривного об’єднання музики з літературою. Треба сказати, що на той час синтез мистецтв був досить популярним серед українських художників, які прагнули створити нове мистецтво, що відповідало б вимогам часу. Тут варто згадати “поезомалярство М. Семенка”, “кларнетизм” і бодлеровскую полифоничность П. Тичини. Мажорний або ліричний тон часто змінюється на трагічний і глибоко розпачливий