Вираження глибокої синівської любові поета до матері Вітчизни (за поезією “Україно моя, моя люба Вкраїно…”)
В. Стус називав П. Тичину “феноменом доби”. Так, цей поет є одним з найталановитіших митців, що прославляли Україну. “У світі небагато є поетів, які так глибоко відчувають слово, як Тичина… Кожне слово складається із змісту й мелодії. І саме мелодію слова вмів чути й передавати П. Тичина”, – писав про нього П. Панч. Тому багато його поезій нагадують нам пісні.
Це ж стосується й вірша “Україно моя, моя люба Вкраїно…”, написаного у 1909 році. Це – вірш-присвята Україні, який вражає своєю мелодійністю. Твір побудований у формі
Україно моя, моя люба Вкраїно,
Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою?
Ліричний герой звертається до своєї країни з питаннями в яких самих розкривається головна думка твору та його любов до країни. Образ України
Персоніфікується. Вона постає живою істотою, яка теж відчуває горе, яка потребує турботи, любові. Ліричного героя огортає смуток, відчуємо біль, що живе в ньому. Йому болить доля України, він порівнює себе з “сирітською дитиною”, “бідною людиною”.
Емоційне напруження виражають повтори: “Україно моя, моя люба Вкраїно”, “моя люба Вкраїно, Вкраїно моя”.
Вірш П. Тичини “Україно моя, моя люба Вкраїно…” – це звертання сина до своєї матері України. Твір вражає своєю пісенністю та силою почуттів.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)