Віола – героїня комедії У. Шекспіра “Дванадцята ніч, або Що завгодно”
Образ, максимально повно виражає уявлення про людину епохи Ренесансу. Діяльна, сміливий, заповзятлива, щедра В. до того ж гарна, добре освічена і виховання. Вона – господиня свого життя і, навіть опинившись у незвичній обстановці, у невідомому оточенні, може швидко осмислити, що до чого, і розмістити всіх до себе. Діючи і зачаровуючи, В. не кривить душею, чим ще більше підкуповує. Перша поява героїні відбувається після корабельної аварії, саме в той момент, коли вона вибирається на берег, врятована капітаном і матросами, втративши брата Себастьяна.
В. і справді вміє чудово вести діалог, у неї явна схильність до філософських узагальнень типу “природа під витонченої оболонкою приховує часто гниль” або “хто легковажно грає словами, може швидко зробити їх брехливими”. В. закохується в герцога і, за її зізнанням, сама не проти вийти за нього заміж. Олівія ж не відповідає Орсино взаємністю лише тому, що закохується “Шв., Або, як вона вважає, в Цезаря. Розмовляючи з герцогом, В., з одного боку, намагається не проявити свої почуття, з іншого – не забуває про необхідність дотримуватися такт. Що стоїть перед нею завдання дуже складна: повідомити герцогу про те, що Олівія не поділяє його почуття, не образивши його і не видавши власної радості. В. вибирає досить оригінальний тактичний хід: передавши про рішення Олівії, вона починає розповідати герцогу про те, як глибоко і щиро можуть любити інші жінки, таким чином нагадуючи йому, що Олівія зовсім не одна на світі. Не меншу витримку проявляє В. і в ті моменти, коли їй стає ясно, що її братові вдалося врятуватися і що він десь зовсім поруч. Вважаючи за потрібне довести свій план до кінця, В. зберігає абсолютне зовнішній спокій і чемність, коли її намагаються викликати на дуель за завдану комусь образу, чого вона, цілком зрозуміло, не скоювала (це було справою рук Себастьяна). Навіть зіткнувшись віч-на-віч з братом, В. проявляє стриманість і обережність. Вона вважає за необхідне спочатку уточнити деякі деталі, а вже потім визнати спорідненість. “У мого померлого батька над правою бровою родимка була”, – повідомляє В., на що Себастьян відповідає: “І мій батько мав такий же знак” і т. д.
В. зуміла вийти переможницею з найскладнішої ситуації. Зберігши з усіма чудові стосунки, вона отримала в чоловіки герцога Орсино, а її брат, теж багато в чому завдяки чарівності і красномовству сестри, взяв у дружини графиню Олівію. Вийшло, що В. боролася за двох і за обох досягла успіху. Її образ перегукується зі словами Г. Гейне з його поеми-статті “Жінки і дівчата у Шекспіра”: “Граціозна жіноча фігура, яка стояла за кермом на одному з суденець, крикнула мені, пропливаючи повз:” Правда, друже мій, тобі дуже хочеться отримати визначення шекспірівської комедії? ” Не знаю, чи сказав я їй “так”, але прекрасна жінка в ту ж мить занурила руку в воду і хлюпнула мені в обличчя градом дзвенячих іскор “Цією граціозною жінкою цілком могла бути героїня комедії” Дванадцята ніч “.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)