Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Виклад з елементами рецензії на п’єсу Андрєєва “Життя людини”

Виклад з елементами рецензії на п’єсу Андрєєва “Життя людини”

Восени 1906 року Андрєєв написав п’єсу “Життя людини”, що викликала бурхливі відгуки. У більшості випадків відкликання були негативні. Письменника одностайно обвинувачували в песимізмі, для чого були підстави, тому що концепція людини і його долі в п’єсі відверто песимістична. У драмі простежене життя людини з моменту його народження до останнього подиху, життя людини взагалі. Тут доведено до межі навмисне відхилення від індивідуалізації характеру, прагнення до граничної узагальненості. Ніхто з діючих осіб не названий по імені,

кожний з них – людина взагалі й становить інтерес лише остільки, оскільки має якесь відношення, до основного персонажа – Людині, у якому вгадуються деякі конкретні риси: він талановитий архітектор, він гарний, чесний, гордий і незалежний. Однак ця конкретність тоне в загальних характеристиках і судженнях

Через всю п’єсу наполегливо проводиться думка: хто б ти не був – бедний чи, богатий, звичайних здатностей або талановитий,- доля твоя визначена вже в момент твого народження – ти неминуче вмреш. Цю думку в прямій формі виражає фантастичний образ – Хтось у сірому. Зображення людини в сполученні

реального з фантастичним, побутових картин з умовними дало підставу деяким критикам, у тому числі А. Блоку, визначити метод Андрєєва як “фантастичний реалізм”. Сам же драматург писав: “Взяв я для п’єси зовсім нову форму – ні реалізм, ні символізм, ні романтика – а що, не знаю”. Пошуки “зручних і вільних форм” привели Андрєєва до розриву з реалізмом, до створення декадентської п’єси, хоча сам він завзято пручався відходу від реалізму, називаючи п’єсу те неореалістичної, те “самої реалістичної, лише стилізованої”.

Л. Андрєєв намагався представити героя п’єси активним, його Людина кидає гордий виклик тому, кого автор назвав Хтось у сірому, він і вмирає не скорившись. В. Вересаєв привів у своїх спогадах бесіду Андрєєва з актором, що виконував роль Людини: “Так ви граєте “людини” більшим, могутнім, що не здається перед долею? – запитував письменник.- От! Саме так так і треба його грати! А те все про мене говорять: песиміст!”‘.

Але, як це часто можна було спостерігати в Андрєєва, його суб’єктивні прагнення розійшлися з об’єктивним звучанням п’єси, тому що діячем, борцем його Людина не вийшла. Фатум, доля настільки підкорили його собі, що вигуки вмираючі виглядають і безпомічними й смішними. Андріївська Людина, “обмежений зором… ніколи не буде бачити наступного щабля, на яку вже піднімається нетверда нога його; обмежений знанням… ніколи не буде знати, що несе йому прийдешній день…” – так віщає в пролозі Хтось всером.

Створити образ борця, вирішити проблему сенсу життя Андрєєву не дозволив його крайній суб’єктивізм, вузькість суспільних поглядів. Це далося взнаки й у п’єсі “Цар-Голод” (1908). Тут у звичній для Андрєєва алегоричній формі передана гострота боротьби між ситими й голодними. Сюжет будується на дуже різкому контрасті, прийоми зображення доведені до крайньої умовності, схематизму й прямолінійності, характерних для театру маріонеток. У п’єсі зображений бунт людей, на який їх штовхає могутній владар – Цар-Голод. Цей символ у літературі не новий,- варто згадати некрасовскую “Залізницю” або революційну брошуру народовольця А. Н. Баха “Цар-Голод” (1883). Однак у п’єсі Андрєєва він осмислений з анархічних і містичних позицій

У п’єсі є дуже сильні місця, особливо третя картина – “Суд над голодними”, у якій дана гостра сатира на суд. Однак загальний тон п’єси песимістичний, у ній дано, як писав Луначарский, “спрощене, похмуре, майже наклепницьке зображення робітничого класу”. Андрєєв різко заперечував Луначарскому, що суворо осудили п’єсу, називав його критикові “стріляниною по своїм”, і це знову ж свідчило про розлад між задумом п’єси і її об’єктивним звучанням. Л. Андрєєв щиро прагнув служити демократії й навіть революції, але реалізувати свої спонукання в художніх образах він не зміг


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Людина – герой п’єси Андрєєва “Життя людини” “Бунтар, що стукається в залізні двері темниці життя” – так визначає історик театру й літератури С. А. Венгеров сутність Творчості Андрєєва. “Шукання нескінченного в кінцевих його проявах” настільки сильно в письменника, що навряд чи є хоча б один добуток, де б не ставилися основні питання буття людського: про смерть і...
  2. Образ безвихідно страшного життя у творах Андрєєва У багатьох випадках відгуки на твори Андрєєва були негативними. Майже одностайно було засуджене оповідання “Безодня”. Ідея оповідання досить складна. У ньому можна доглянути викриття лицемірства буржуазної моралі: герой оповідання гімназист Немовецкий, вихований у добропорядній буржуазній сім’ї, перед особою морального випробування виявився переможений зоологічними інстинктами, поглумившись над дівчиною, що втратила свідомість,...
  3. Твір аналіз по оповіданню Андрєєва “Червоний сміх” В 1904 році було написане оповідання “Червоний сміх” – гостро емоційний відгук на російсько-японську війну. Це, за словами автора, “дерзостная спроба, сидячи в Грузинах, дати психологію теперішньої війни. Однак війни Андрєєв не знав і тому, незважаючи на свою надзвичайну інтуїцію, не зміг дати правильної психології війни. Звідси нервова збудженість в...
  4. Творчість Леоніда Миколайовича Андрєєва (1871-1919) Творчість Леоніда Андрєєва – яскрава сторінка в історії російської літератури початку XX століття. Сама особистість письменника викликала й викликає пильний інтерес своєю складністю й суперечливістю, що відбилися в його добутках. Його високо цінували Л. Толстой, Чехов, Короленко, Михайлівський. Публікація ряду його оповідань, постановка п’єс ставали літературними й театральними подіями, предметом...
  5. Твір по оповіданню Андрєєва “Тьма” (1907) У нашумілому оповіданні “Тьма” (1907) проповідується знайома вже нам ідея: або повне торжество добра, або топчіть добро в бруд, іншими словами – відмова від усякої спроби здолати глуху стіну життя. Герой оповідання терорист Олексій ховається від поліції в публічному будинку. У відповідь на оповідання про себе він чує гнівну одповідь...
  6. Художня своєрідність прози Л. Н. Андрєєва Леонід Андрєєв – дуже своєрідний письменник. Кожного, хто вперше бере в руки книги з його повестя-мі й оповіданнями, з перших сторінок вражає необык-новенно оригінальний талант письменника, у якому з-единились у єдине ціле два головних чи напрямки-тературы початку XX в. – реалізм і символізм. Це вудь-вительное сполучення непоєднуваного додало творче-ству Андрєєва...
  7. Твір рецензія п’єси Андрєєва “До зірок” Найбільш значним твором Андрєєва періоду революції з’явилася п’єса “До зірок” (жовтень 1905 р.). Сильною її стороною є прославляння революційного подвигу. Характерно, що загиблий у в’язниці революціонер Микола Терновский на сцені не з’являється жодного разу, але в списку діючих осіб значиться, і це логічно: його доля – двигун сюжету. Перенесення дії...
  8. Переказ змісту твору Андрєєва “Оповідання про сім повішених” У період реакції Андрєєв створив ряд добутків, тією чи іншою мірою стосовних до Теми революції 1905 року. Серед них перейняті романтикою барикадних боїв “З оповідання, що ніколи не буде кінчений” (1907) і “Іван Іванович” (1908). У другому оповіданні письменник спробувало показати революцію “з погляду околодочного”. В оповіданні образи дружинник^-дружинників-робітників-дружинників, особливо...
  9. Творчість поета Данила Андрєєва Творчість поета Данила Андрєєва одночасно й глибоко традиційно, і унікально для російської літератури. Пов’язаний з містико-філософською галуззю російської поезії, він в 1950-і роки XX в. створює добутку, рівних яким у національній словесності ще не було. Духовні процеси кінця XІX – початку XX в., які можуть бути названі “російським апокаліпсисом”, знаходять...
  10. Пафос життєствердження, десткие образи й гуманізм у творчесве Леоніда Андрєєва В 1905 році було написане оповідання “Християнові”, у якому нещадно викривається лицемірство царського суду. Оповідання високо оцінив Л. Толстой, а опис суду він назвав чудовим. Лицемірству й святенництву суддів Андрєєв протиставив чесність і порядність повії, що відмовилася прийняти церковну присягу під тим прийменником, що, займаючись ганебним ремеслом, вона не має...
  11. Твір по оповіданню Андрєєва “Губернатор” На початку 1906 року у соціал-демократичному журналі “Правда” був надрукований оповідання Андрєєва “Губернатор”. Дія оповідання відбувається в провінції, але легко вгадується натяк на події 9 січня в Петербурзі. Центральний персонаж добутку винний у розстрілі робочої демонстрації. Однак автора цікавлять не події, а щиросердечний стан губернатора, що стратить себе внутрішнім судом....
  12. Виклад п’єси “Матінка Кураж та її діти” з елементами твору “Матінка Кураж та її діти” (1939)-історична драма і одночасно іносказання про німецькому народі, який двічі протягом життя одного покоління дав захопити себе мілітаристської пропагандою. П’єса створювалася восени 1939 р. – у дні, що безпосередньо передували початку другої світової війни, – як попередження про насувалася небезпеки. Літературним джерелом п’єси була повість...
  13. Аналіз-порівняння оповідань Л. Андрєєва “Безодня” і М. Горького “Страсті-мордасті” Декадентство Л. Андрєєва та романтизм М. Горького ‘зробили погляди письменників на взаємини чоловіка і жінки, на виникнення тваринних інстинктів в людині полярними. Сюжети обох оповідань розвиваються в діаметрально протилежних напрямках. На початку “Безодні” Л. Андрєєва ми бачимо закохану пару. Зіночка і Немовецкій сповнені надій на майбутнє, мріють про жертовної любові...
  14. Образ саду представлений у першому романі Андрєєва “Сашка Жегулев” Найбільше повно образ саду представлений у першому романі Андрєєва “Сашка Жегулев” (1911). Для добутку характерна значно більша масштабність хронотопа, чим для “малих” епічних жанрів. У романі простір мифологизируется. Воно складається з топографічного – провінційне місто Н. і його околиці – і узагальнено^-символічного – Росія, що відкривається героєві в “гулі потужних...
  15. Мій тренер (твір з елементами опису зовнішності людини) ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Мій тренер (твір з елементами опису зовнішності людини) У дитинстві я був справжнім товстуном. Батьки часто із сміхом розповідають, що вже у п’ять років я не чекав, щоб мені хтось дав поїсти, а сам відкривав холодильник і брав усе, що хотів. Я, звичайно, у такому віці...
  16. Г. А. Ахматова “Реквієм” (Досвід рецензії) Ні, і не під далеким небозводом, і не під захистом далеких крив, – Я була тоді з моїм народом, там, де мій народ, до нещастя, був. Ганна Андріївна Ахматова… Це ім’я зараз відомо, мабуть, всім, навіть не аматорам поезії. Від прабаби, татарської княгині Ахматової, іде цей знаменитий псевдонім, яким вона...
  17. Героїня драми Л. М. Андрєєва “Анфіса” Анфіса – героїня драми Л. М. Андрєєва “Анфіса” (1909, назва п’єси в рукописі – “Пан”). “Інфернальна жінка” у дусі Достоєвського, “розпусниця”, “сильна, владна, багато обдарована натура”, “боязка, безпорадна, жалюгідна, звичайнісінька” – так по-різному оцінювали сучасники новий психологічний тип жінки, описаний Андрєєвим в його драмі ” на сюжет з сучасного життя...
  18. Зображення людини у драмі “Життя – це сон” – П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 4. П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО Зображення людини у драмі “Життя – це сон” Людина в розумінні Кальдерона – суперечлива істота. Охоплена різними пристрастями й бажаннями, вона здатна виявляти як ниці інстинкти, так і...
  19. Рецензії на повісті Трифонова Відблиски багаття і Довге прощання Твір-міркування. Історія – це наука про минуле. Вірніше, про те, як минуле впливає на сьогодення. Слово “історія” у перекладі із грецького означає “дослідження, або оповідання про минуле”. Уроки історії в нашій школі проходять дуже цікаво. Ми не тільки слухаємо оповідання вчителя, але й користуємося барвистими наочними приладдя, дивимося навчальні фільми,...
  20. Короткий виклад “Життя Будди” Поема в 28 піснях, від санскритського оригіналу якої збереглися лише перші тринадцять із половиною, а інші дійшли в тибетському й китайському перекладаннях У царя Шуддходани з роду шакьев, що живе в місті Капилавасту в передгір’я Гімалаїв, народжується син Сиддхартха. Народження його незвичайно: щоб не доставляти мучення своєї матері Майї, він...
Виклад з елементами рецензії на п’єсу Андрєєва “Життя людини”
«
»