Виклад трагедії Расина “Береника”
Джерелом трагедії послужив життєпис імператора Тита в книзі римського історика Гаю Светония Транквилла “Життя дванадцяти цезарів”. Імператор Тит хоче женитися на палестинській цариці Беренике, однак римські закони забороняють шлюб з неримлянкою, і народ може не схвалити рішення цезаря. Дія відбувається в палаці Тита
У Беренику закоханий Антіох, цар Комагени, області в Сирії, приєднаної до Римської імперії, що вірно служить Титові й зберігає свій царський титул. Він давно вже чекає випадку поговорити з Береникой і довідатися, яке
Береника розмовляє зі своєю повірницею Фойникой, і та припускає, що Титові буде важко обійти закон. Але Береника вірить у Тита і його любов і чекає, коли неї привітати прийде “сенат гордовитий”.
Тим часом Тит випитує свого наперсника Паулина про те, що думають у Римі про нього й Беренике. Імператора цікавить не думка раболіпного
Береника турбується про свою долю – жалоба Тита по батьку скінчився, але імператор мовчить. Вона вірить, що Тит любить її. Тит страждає й ніяк не насмілюється сказати Беренике, що повинен відмовитися від її. Береника не може зрозуміти, у чому вона провинилася. Може бути, він боїться порушити закон? Але він сам говорив їй, що ніякий закон не зможе розлучити їх. Може бути, Тит довідався про її зустріч із Антіохом, і в ньому заговорила ревнощі?
Тит довідається, що Антіох збирається виїхати з Рима, і дуже здивований і розсерджений – йому потрібний його старий друг, з яким вони разом воювали. Тит повідомляє Антіохові, що повинен розстатися з Береникой: він – цезар, що вирішує долі миру, але не владний віддати своє серце тієї, котру любить. Рим погодиться визнати його дружиною тільки римлянку – “будь-яку, жалюгідну – але лише його кровей”, і якщо імператор не попрощається з “дочкою Сходу”, те “на очах у їй розгніваний народ її вигнання зажадати прийде”. Тит просить Антіоха повідомити їй його рішення. Він хоче, щоб його друг разом з Береникой виїхали на Схід і залишалися б добрими сусідами у своїх царствах
Антіох не знає, що робити – плакати або сміятися. Він сподівається, що по шляху в Іудеєві йому вдасться вмовити Беренику на шлюб з ним після того, як неї відкинув цезар. Аршак, його друг, підтримує Антіоха – адже він буде поруч із Береникой, а Тит далеко.
Антіох намагається поговорити з Береникой, але не вирішується прямо сказати, що її чекає. Почуваючи негарне, Береника вимагає відвертості, і Антіох повідомляє їй про рішення Тита. Вона не хоче вірити й бажає все сама довідатися від імператора. Антіохові ж відтепер забороняє наближатися кней.
Тит перед зустріччю з Береникой думає, як йому надійти. Він усього сім днів на троні після смерті батька, а всієї його думки не про державні справи, а про любов. Однак імператор розуміє, що він не належить собі, він ответствен перед народом
З’являється Береника й запитує його, чи правду їй сказали? Цезар відповідає, що, як ні важко для нього таке рішення, але їм доведеться розстатися. Береника дорікає його – він повинен був сказати про римські закони тоді, коли вони тільки зустрілися. Їй легше було б винести відмова. Тит відповідає Беренике, що не знав, як зложиться його доля, і не думав, що стане імператором. Тепер же він не живе – життя скінчилося, тепер він царює. Береника запитує, чого страшиться цезар – повстання в місті, у країні? Тит відповідає, що якщо “звичаїв батьківських образа” викличе хвилювання, то йому доведеться силою затвердити свій вибір, “а за мовчання народне платити”, і невідомо, якою ціною. Береника пропонує змінити “несправедливий закон”. Але Тит дав клятву Риму “закон його дотримувати”, це його борг, “іншого немає шляхи, і треба по ньому йти неколебимо”. Треба дотримувати слова, як тримали його попередники. Береника в розпачі дорікає цезаря в тім, що він уважає вищим боргом “вирити їй могилу”. Вона не хоче залишатися в Римі “потіхою римлянам ворожим і зловтішним”. Вона вирішує покінчити із собою. Тит наказує слугам стежити за Береникой і не дати їй зробити задумане
Звістка про розрив цезаря із царицею розноситься по місту – “радіє Рим, відкритий народу кожний храм”. Антіох у хвилюванні – він бачить, що Береника метається “у прикрості безмірної” і вимагає кинджал і отрута
Тит знову зустрічається з Береникой, і вона повідомляє йому, що їде. Вона не хоче слухати, як народ зловтішається. Тит же відповідає їй, що не може з нею розстатися, але не може й відмовитися від трону, кинути римський народ. Якби він так надійшов і виїхав з Береникой, то тоді вона сама стала б соромитися “воїна без полків і цезаря без вінця”. Влада й шлюб із царицею несумісні, але й душу імператора не може більше виносити такого борошна – він готовий до смерті, якщо Береника не дасть йому клятву, що не накладе на себе руки
З’являється Антіох – він довго приховував від цезаря свою любов до цариці, але не може приховувати більше. Бачачи, як вони страждають, він готовий заради цезаря й Береники віддати своє життя в жертву богам, щоб вони змилостивилися, Береника, “повалена в сором” величчю душ обох, бачачи таку готовність до самопожертви Тита й Антіоха, благає їх не страждати так через неї, вона цього неварта. Цариця згодна жити в розлуці й просить Тита забути про неї. Антіоха ж вона призиває забути про любов. Пам’ять про всіх троє залишиться в літописах як приклад любові самої ніжної, полум’яної й безнадійної
А. П. Шишкін
(2 votes, average: 5.00 out of 5)