Загадка сюжету трагедії “Гамлет”

Про цілеспрямованість Шекспіра свідчить одна важлива деталь у побудові образа Гамлета. Принц датський після смерті батька має право на престол, він досяг повноліття (правда, не зовсім ясно скільки йому років). Ніякі посилання на незрілість не могли б виправдати узурпацію престолу Клавдієм. Але Гамлет жодного разу не заявляє про свої права, він не прагне сісти на трон. Включи Шекспір цей мотив у трагедію, вона б втратила багато чого, насамперед не настільки чітко б виявлялася соціальна сутність боротьби Гамлета

Коли Гораціо говорить про

померлого монарха, що це “справжній був король”, Гамлет уточнює: “Він людина була, людина у всім”. От щира міра всіх речей, вищий критерій для Гамлета. Скільки границь у цьому складному образі?

Він непримиренно ворожий до Клавдія. Він по-дружньому розташований до акторів. Він грубуватий у спілкуванні з Офелией. Він увічливий з Гораціо. Він сумнівається в собі. Він діє рішуче й швидко. Він дотепний. Він уміло володіє шпагою. Він боїться божої кари. Він богохульствует. Він викриває свою матір і любить її. Він байдужий до престолонаследию. Він з гордістю згадує батька-короля. Він багато думає. Він не може

й не хоче стримати свою ненависть. Вся ця найбагатша гама мінливих фарб відтворює велич людської особистості, підпорядкована розкриттю трагедії людини

Трагедію про Гамлета все единогласно вважають загадкової. Усім здається, що вона відрізняється від інших трагедій самого Шекспіра й інших авторів насамперед тим, що неодмінно викликає деяке нерозуміння й подив глядача

Трагедія може робити неймовірні ефекти з нашими почуттями, вона змушує їх постійно перетворюватися в протилежні, обманюватися у своїх очікуваннях, натрапляти на протиріччя, роздвоюватися; і коли ми переживаємо “Гамлета”, нам здається, що ми пережили тисячі людських життів в один вечір, і точно – ми встигли відчути більше, ніж у цілі роки нашого звичайного життя. І коли ми разом з героєм починаємо почувати, що він більше не належить собі, що він робить не те, що він робити був би повинен, – тоді саме трагедія вступає у свою силу. Чудово виражає це Гамлет, коли в листі до Офелии клянеться їй у вічній любові доти, поки “ця машина” належить йому

Росіяни перекладачі звичайно передають слово “машина” словом “тіло”, не розуміючи, що в цьому слові сама суть трагедії. Найжахливіше у свідомості епохи було те, що перероджувався об’єкт її найглибшої віри – Людин. Разом із цією свідомістю приходив острах учинку, дії, тому що з кожним кроком людин усе далі просувався в глиб недосконалого миру, ставав дієприкметниковим його недосконалостям: “Так усіх нас у боягузів перетворює думка…”

Чому бариться Гамлет? Сакраментальне питання, на який почасти вже дана відповідь. Тому задамо іншої: “А звідки нам відомо, що він бариться?” Насамперед, від Гамлета, що стратить, що підганяє себе до дії. Завершуючи другий акт, Гамлет, нарешті, вимовить потрібне слово й начебто в потрібному тоні – у монолозі після сцени з акторами, согласившимися зіграти перед королем-узурпатором викривну його п’єсу. Для повноти подібності подій, з убивством його батька Гамлет допише кілька рядків, і “мишоловка” буде готова. Домовившись про її виконання, Гамлет залишається один, згадує актора, що читав йому монолог, піднесений зіграної тим пристрастю, хоча, здавалося б “що він Гекубе? Що йому Гекуба?”.

Але це – гідний приклад для наслідування йому, Гамлетові, що має дійсний привід потрясти небо й землю. Він же мовчить, коли йому варто викликнути: “Про мщенье! “Гамлет вирвав, нарешті, у себе це слово, щоб відразу одуматися й обсмикати себе: “Ну й осів я, нема чого сказати”. Гамлет відверто йде на розрив з роллю трагічного героя, не вміючи й, як виявляється, не бажаючи виступити звичним публіці героєм-месником. Тим більше що цю роль є, кому зіграти. Показати її у виконанні зможе актор, що бере участь в “мишоловці”, а безпосередньо втілити – Лаэрт, Фортинбрас… Гамлет готовий захопитися їхньою рішучістю, їхнім почуттям честі, але не може не відчувати безглуздість їхніх діянь:

Двох тисяч душ, десятків тисяч грошей

Не шкода за якийсь сіна жмут!”.

Так Гамлет озивається на похід Фортинбраса в Польщу. На цьому героїчному тлі отчетливее проступає бездіяльність самого Гамлета, діагноз якої ставлять уже два сторіччя: слабшав, нерішучий, подавлений обставинами, нарешті, хворий

Іншими словами, така божественна справедливість, втілена світовим законом буття, що може бути підірваний: якщо комусь заподіяно зло, виходить, зло заподіяно всім, зло проникнуло в мир. В акті помсти відновлюється гармонія. Отказавшийся від помсти виступає співучасником її знищення. Такий закон, від якого дерзає відступити Гамлет. Шекспір і глядачі його епохи, безумовно, розуміли, від чого він відступив у своїй повільності. І сам Гамлет добре знає роль месника, що він ніяк на себе не прийме

Гамлет знає, для чого він породжений, але чи знайде він сили виконати своє призначення? І питання цей ставиться не до його людських якостей: сильні він або слабшав, млявий або рішучий. Всією трагедією мається на увазі питання не про те, який Гамлет, а про те, яке його місце у світі. Це предмет важкого роздуму, його неясних здогадів. Гамлет вибрав думку, зробившись “першим рефлектирующим”, а через це – першим героєм світової літератури, що пережили трагедію відчуження й самітності, зануреним у самого себе й своєї думки

Катастрофічне відчуження Гамлета, що наростає по ходу дії. Довершується його розрив з колись близькими людьми, з колишнім собою, з усім миром подань, у якому він жив, з колишньою вірою… Смерть батька потрясла його й породила підозри. Поспішний шлюб матері поклав початок його розчаруванню в людині й, особливо – у жінці, зруйнував його власну любов


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Загадка сюжету трагедії “Гамлет”