Виклад сюжету роману Э. Штритматтера “Оле Бинкоп”
Сюжет роману багато в чому схожому з “Піднятою цілиною” М. Шолохова. Роман присвячений перетворенню життя в німецькому селі. У ході розвитку дії в ньому відбувається переакцентовка конфлікту. Спочатку основою сюжету є конфлікт нового, соціалістичного, зі старим, буржуазним. Селянин-бідняк Олеханзен, що по завіті свого загиблого друга Антона Дюрра організує в селі Блюменау селянське трудове товариство, зіштовхується насамперед з місцевим багатієм, власником лісопилки Рамшем, що всіляко заважає твердженню нового
Чимало сил витрачає
Оле Бинкоп – фігура, родинна образу
Невгамовна активність Оле дратує Фриду Симеон. Фрида-тупой догматик, у її очах право на існування має тільки те, що відбувається не по власному розумінню, а за вказівкою начальства. Сама вона діє тільки так і тільки себе вважає правої завжди й у всім
“Партія – це Фрида Симеон, – іронізує письменник. – За всіма іншими партійцями значаться ухили, такі й такі. Фрида для партії в Блюменау значить те ж, що для геометрів усього миру еталонний метр, що зберігається в Парижі в глибокому підвалі”.
Таких людей один з персонажів роману, Антон Дюрр, називає дресированими – вони йому дуже не подобаються, він уважає їх “наругою всього високого, що народжує земля”. Ініціативу Оле, що намагається створити колгосп, Фрида повідомляє пособництвом ворогу й вимагає його виключення з партії. Але партія приймає рішення, з якого виявляється, що прав Оле, а не Фрида Симеон. Боротьба з догматизмом і формалізмом виявляється нелегкої й драматичною. Оле в цій боротьбі перемагає, але гине. Всупереч недовірі й забороні з боку Фриди він сам скопує ділянку поля, де, як він знав зі слів свого батька, були приховані коштовні речовини, що вдобрюють, копає вперто, всю ніч безперервно, у холод і вітер, надривається й умирає
“От він лежить: не чорт і не ангел, просто людина”,- з болем і гордістю за Оле говорить його друг, старий комуніст Карл Крюгер. “Через свавілля й загинув, – гнівається Емма, удова Антона Дюрра, – Антон ніколи б цього не допустив”. “Свавілля без своєкорисливості – для цього в людській мові поки немає слів”, – відповідає Карл Крюгер.
Гіркота втрати з’єднується у фіналі зі світлою нотою: “Займається ранок. Сонце сліпуче сіяє, начебто вже повернуло на весну. Навіть озера очистилися від льоду. Екскаватор на гусеничному ходу повзе в луги”. Життя триває, і Оле чимало зробив для її торжества. Долю села Блюменау Штритматтер сполучає не тільки з життям республіки
“Земля кружляється у світовому просторі… Так що ж тоді Село на цій землі? Вічко на шкірці підгнилої картоплини або червона точечка на освітленої сонцем стороні яблука, що наливається?”
Ці слова – зачин і завершення роману. Вони, як рефрен, багато разів повторюються в ході оповідання, вносять у роман философ-ско-поэтическую струмінь. Життя рядових селян з рядового німецького селища з’являється завдяки цьому як частина життя всього людства, всієї планети, навіть Космосу. З їх трудових буден складається більша Історія. Штритматтер бачить і зримо відтворить драматичні й комічні подробиці щоденного життя простих людей, але він бачить також високий зміст, здавалося б, настільки звичайних сільських подій і справ
(1 votes, average: 5.00 out of 5)