Виклад сюжету роману “Анатомія одного розлучення”

Уперше ми зустрічаємося з головними героями роману, Аліною й Луи Давермель, під час їхнього шлюборозлучного процесу. Двадцять років вони прожили разом, народили чотирьох дітей, але в сорок чотири роки Луи вирішив почати нове життя з юної Одиль, з якої він знаком уже п’ять років, і піти від старої, дріб’язкової, сварливої й недалекої дружини, що переводить його постійними істериками й скандалами

До остаточного рішення суду Алина з дітьми залишається жити в будинку, купленому Луи, а їхньому батькові дозволяется спілкуватися з ними в

другу й четверту неділю кожного місяця, так ще на канікулах: у його розпорядженні рівно половина всіх канікул. Діти в сім’ї різного віку й з різними характерами. Леонові, старшому синові, сімнадцять років. Це досить потайливий, спокійний парубок, якому відсутність батька в будинку в чомусь на руку, оскільки тепер він почуває себе тут хазяїном. Агата, п’ятнадцятирічна дівчина, у суперечці між батьком і матір’ю взяла сторону матері й суворо засудила вчинок батька. Тринадцятилітня Роза, зовні копія матері, боготворить батька й завжди встає на його сторону. Гі на початку шлюборозлучного процесу занадто малий, щоб мати власний погляд на що відбувається: йому всього дев’ять. Коли Луи забирає дітей із собою, Алина страшно ревнує й по їхньому поверненні зриває на них свою злість

Події роману охоплюють семирічний період, причому кожний значний поворот у розвитку сюжету з неухильною точністю виділяється оповідачем, що повідомляє його конкретну дату. У квітні 1966 р., через півроку після початку шлюборозлучного процесу, Луи повідомляє родичам Одили, що вже в липні вона стане його дружиною. Так і відбувається. На початку серпня Луи везе своїх дітей у Ля-Біль, передгірний район, звідки родом Одиль, щоб познайомити дітей зі своєю новою дружиною. Одиль, двадцятилітня струнка дівчина з довгими чорними волоссями й світлими очами, при знайомстві проявляє максимум такту й терпіння. Незабаром діти звикають до навколишнього оточення й почувають себе цілком комфортно. Одна лише Агата, спільниця матері, користується будь-яким приводом, щоб досадити батькові і його новій дружині

Алина тим часом, з ініціативи своєї приятельки й теж самотньої матері Емми, пробує відвідувати клуб розведених і кинутих жінок. Там вона знайомить із мэтром Грэнд, жінкою-адвокатом, який згодом заміняє не угодили їй своєю м’якотілістю мэтра Лере.

Через рік після одруження Луи його батьки Луїза й Фернан Давермель приїжджають до нього в гості й виявляються уражені видом будинку, знятого молодятами рік назад на окраїні Парижа. Усе в ньому тепер чисто, відремонтовано, затишно. Вони віддають належне господарським талантам нової невістки, стосовно якої спочатку були настроєні не занадто дружелюбно. Коли ж вони довідаються, що будинок цей не тільки відремонтований, але вже й куплений молодою парою, а Луи, що працює в дизайнерській фірмі, за підтримкою Одили повернувся до свого давнього захоплення – живопису, то зі смиренністю й радістю визнають, що їхній син зробила чудовий вибір і не зрячи вирішив піти від сварливої дружини, що гнітила його своїм занудством і невір’ям у його здатності

Колишній будинок, де жила сім’я Давермель, довелося продати, і Алина з дітьми тепер живе в четирехкомнатной квартирі, так що дівчинки живуть удвох в одній кімнаті, а Гі, якого Леон у свою кімнату не пускає, змушений спати на диванчике у вітальні, яким він може розташовувати тільки тоді, коли всі інші соблаговолят відправитися на спочинок. Гі вчиться усе гірше й гірше, його навіть залишають на другий рік. Учителі, що розуміють, що хлопчикові важко доводиться розриватися між двома сім’ями: сім’єю батька, де його люблять і де в нього є своя кімната, і будинком матері, що у грубих вираженнях набудовує його проти батька й де атмосфера залишає бажати кращого, наполягають на тому, щоб Алина відвела Гі на консультацію в Центр для психічно неповноцінних дітей

У сім’ї Луи має бути поповнення: Одиль чекає дитини. Алика ж досаждає колишньому чоловікові нескінченними викликами до суду, апеляціями, касаціями, виканючуванням додаткових відсотків до тих аліментам, що Луи скрупульозно виплачує їй і дітям. Їй набридло жити однієї: якщо її муженек другий раз женився, то чому б і їй не вийти заміж. Жинетта, сестра Алині, улаштовує їй у себе будинку зустріну з якимось удівцем, відставним військовим. Знайомство, однак, не має продовження, тому що Алина, як би їй не було важко, не збирається зв’язувати своє життя з ким потрапило. Її зігріває думка про те, що якщо нею зневажили, то й вона може дозволити собі те ж саме

В Одили народжується хлопчик, якого називають Феліксом. Луи відразу ж сповіщає про це Аліні й просить, щоб вона передала цю звістку дітям і вони змогли б побачити із братишкой, але та навмисно приховує цю новину. Коли Роза й Гі довідаються про вчинок матері, вони впадають у лють: крім нескінченних нападок на батька вона ще й забороняє їм бачитися із братом. Молодші діти дотепер користалися з будь-якої можливості, щоб заїхати в Ножан до батька, нехай навіть на п’ять хвилин, а тепер і зовсім хочуть до нього переселитися. Троянда й Гі вирішують піти на надзвичайні заходи, щоб домогтися передачі опіки над ними батькові: вони збігають із будинку й, сидячи на вокзалі, пишуть жалібні листи в усі судові інстанції із проханням розглянути їх діло

Алиною, стурбована відсутністю дітей, підсилає Леона й Агату, що завжди використає як шпигунка в будинку батька, дізнатися, не до нього чи втекли діти. Після чергового судового розгляду молодшим дітям дозволяється переїхати до батька. Старші теж усе більше віддаляються від матері. Леон уже зовсім дорослий, у нього є дівчина, та й Агату всі частіше можна побачити на мотоциклі за яким-небудь міцним хлопцем. Алина дивиться на компанію дочки крізь пальці: тільки б вона не захопилася всерйоз кимсь одним. Але, поспілкувавшись із молодими хлопцями, Агата робить висновок, що її більше цікавлять дорослі чоловіки, і закохується в Эдмона, власника магазина шкіряних виробів. Эдмон одружений, але його дружина перебуває в божевільному будинку. Агата не бажає повторювати помилок матері й хоче мати можливість порвати свій зв’язок у будь-який момент, без розлучення. Разом з тим їй тепер краще стають зрозумілі мотиви й поводження батька

Алиними всіма можливими способами намагається переманити назад молодших дітей, але це їй не вдається. Діти повзрослели й уже відмінно можуть за себе постояти. Правда, два рази на місяць і на канікулах вони продовжують із нею бачитися

Через три з половиною року після початку шлюборозлучного процесу Луи й Алина, украй виснажені нескінченними гонорарами адвокатам і іншим поборам, пов’язаними із судочинством, вирішують нарешті, по обопільній згоді, його завершити. У Луи з’являється можливість більше часу й грошей приділяти своїй сім’ї. Леон один раз на місяць тепер буде приходити до батька за чеком. Таку ж можливість одержує й Агата, але саме в останній судовий день вона назавжди йде з материнського будинку, щоб оселитися в Эдмона. Агата відчуває себе зрадницею, адже саме вона була ближче всіх до матері, але й вона більше не може жити під крилом АЛИНІ. Агата не залишає їй навіть свого нового телефону, а лише дає можливість писати листа до зажадання

Майже через рік після цих подій, у лютому 1970 року, троє старших дітей збираються разом у кафі й вирішують із цього часу частіше зустрічатися й спробувати якось примирити своїх батьків

Один раз Алина, не подолавши з нервами, біля свого старого будинку на машині попадає в аварію, у результаті якої виявляється в лікарні зі зламаними ногами, руками й ребрами. Єдине, що приносить їй розрада, так це те, що всі діти, навіть Агата, що вона давно не бачила, приходять неї відвідати

У листопаді 1972 р. Леон жениться на Соланж, з якої зустрічався до цього кілька років. Через рік він стане, як і його дід по батьківській лінії, фармацевтом. Пишатися своїми дітьми, іноді з ними бачитися й жити у квартирі, що пропахнула кішками, так ще оплачуваної її колишнім чоловіком, – от усе, що залишається Аліні. Без радості й без мети тихо доживає своє століття Алина й повільно, повільно вгасає

Е. В. Семина