“Війна і мир” Толстого: у чому сенс назви роману

Твір Л. М. Толстого ” Війна і мир” – російська національна епопея. За словами Роллана, “це широка епопея нашого життя, новітня” Іліада “, в якій Л. Толстой пройшов “від роману окремих особистостей до роману армій і народів, у яких зливаються воєдино волі мільйонів людей”. Великий художник-реаліст показав у романі всю нації в найважливіші історичні часи з 1805 до 1825 року. У назві втілені протиставлення двох понять: бойові дії (війна) і час миру. Змістом твору стало зображення війни 1805-1807 років та війни 1812 року і мирного часу між

цими війнами, напередодні і після них.

Толстой вибрав одну з найвидатніших епох в історії Росії, яка ознаменувалася подією, яка зрушило життя російського народу. Ця подія мала величезне значення і для долі всієї Європи. Світ після війни 1805-1807 років, який передував війні 1812 року, був відносним. Але все ж таки це світ. Толстой чудово розкриває це в, картинах безтурботного побуту дворянських сімей, селянського люду.

Війна і мир не існують окремо. В епізодах війни, зображених на сторінках роману-епопеї, Л. Толстой показує згубний значення війни для людини, країни і взагалі для всього людства. Тому не випадково

в назві Толстой вибрав протиставлення двох понять. Але слова “війна” і “світ” – багатозначні. Переносні смисли їх придбали в романі образне втілення. Духовна боротьба головних героїв твору – це війна з з-бій, війна ідей і думок, які в різні часи життя керують їхніми вчинками, це пристрасні пошуки сенсу буття, гармонії зі світом, душевного спокою, тобто пошуку світу – в душі і в світі.

Всі Твір письменника – це суцільні протиставлення на тлі великих подій. Це картини бою і першого балу Наташі Ростової; патріотизму Тихона Щербатого і лицемірства Елен; мудрості Кутузова – представника народної волі і індивідуаліста Наполеона. Любов і ненависть, молодість і старість, честь і безчестя, знахідки і втрати, добро і зло отримали своє втілення на сторінках епопеї. Все життя улюбленого героя письменника П’єра Безухова – це війна. Війна з навколишнім оточенням, підступної дружиною, заздрісними “друзями”. Все життя П’єра – це роки пошуків і помилок, поневіряння від ідей французьких обивателів до засідань в масонській ложі. І тільки зустріч з Платоном Каратаєвим дає П’єру нове розуміння світу і відповідь на питання: “Для чого жити і що роблю?” Ні спокою, немає спокою в душі князя Андрія. Бажання служити Вітчизні, бажання любити і мати взаємність, неприйнятність морального стану тих людей, які скрізь шукають вигоду, приводять його до великого духовної кризи. І лише перед смертю, вдивляючись в заплакані очі Наташі, сповнені любові і смутку, князь знаходить мир у своїй душі.

Російська держава, у розумінні Л. Толстого, перемогло ворога у війні 1812 року і досягла світу завдяки тому, що вся нація, люди різних верств суспільства спільно боролися за незалежність своєї країни, “всім світом” стали на захист своєї землі. І для Толстого дуже важливим є саме це поняття – світ як “громада”, громада, “до єднання людей, і насамперед – єдність прогресивної частини представників вищого світу з простою людиною, солдатом, селянином. У цьому непереможність російського духу.

Закрита книга. І ми розуміємо, що війна – це не тільки бій, що це поняття набагато ширше, а світ – це не просто відсутність бойових дій, це гармонія в душі, порядок людини з собою і оточуючими, рівність і єдність різних станів. І загалом, світ – це життя, справжнє життя, у всіх його проявах, як його розумів великий письменник “з суттєвими інтересами здоров’я, хвороби, роботи, відпочинку, думки, науки, поезії, музики”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Війна і мир” Толстого: у чому сенс назви роману