Естетику Толстого критик протиставляє естетики й культурі міста, прибічником і пропагандистом що у якійсь мірі був сам (і це означає тому, що у насправді він протиставляв у своїй естетичної системі й не так класи, скільки життєві уклади). Стиль письменника – “спокійний, неквапливий, ощадливий, але з скупий, не аскетичний, м’язистий”, й у сенсі він повна протилежність Достоєвському, який належить разночинно-городской культурі. Щось біблійне, гомеровское відчувається Троцькому в толстовської зображальності. Примітно, що, то, можливо,
при ні правильному прикреплении Толстого до одному-єдиному соціальному світу критику вдалося є досить переконливим розкрити, згідно з термінологією Р. Плеханова, “естетичний еквівалент” класової психології. Общинно-земледельческая культура дала в Товстому свої плоди. Звісно, цьому плані ті, хто, як У. І. Ленін, наполягали у тому, що “гостра ламка всіх “старих устоїв”… поглибила інтерес” Толстого “до подій навколо неї”, чи, як М. У. Морозов, були впевнені в перспективності художніх відкриттів Толстого, були, безсумнівно, значно ближчою до істині. Але Троцькому вдалося дати такі нові,
свіжі визначення творчої манери письменника, які ріжуть слух, хоча, може, у чомусь і грішать проти істини. Крім видатного художнього дару Троцький цінує в Товстому “дорогоцінний талант морального обурення”, то “непохитне моральної мужності”, яка змусила його розірвати зі “лицемірною церквою”, суспільством, державою і “прирекло його за повна самота серед численних шанувальників”. Природно, висловлені становища не означають, що Троцький приймає вчення Толстого, його апеляцію до внеи-сторическим моральним категоріям, його нерозуміння і незгоду з “відкритими” марксизмом закономірностями історичної життя. Але він твердо заявляє від імені тих, хто переслідує “революційні мети” і сповідує “філософію революційного перевороту”: “Не засудимо” цього письменника, – а навпаки, “завжди пам’ятаймо його”. Критика хіба що заспокоює думку, що Толстого осудить сама історія, “отказывающая то розумінні її революційних шляхів”. Але, з погляду критика-марксиста, трагедія митця і мислителя полягатиме у цьому, що його ім’я та її вчення буде використано найрізноманітнішими течіями епохи. За нього схопляться і ліберали, і консерватори – але це означатиме, що його аморфно, позбавлене ідейного стрижня! І це у власних очах марксиста найстрашніший гріх. Щоб чи хоч якось пом’якшити свій вирок, Троцький кілька разів протягом статті згадує про неприйнятті Толстим всіх форм й ідей лібералізму.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)