“Жабеня”( твір-відкликання)

Сильні миру цього часто користаються з можливості безкарно кривдити слабких, однак трапляється й так, що розум, кмітливість і зачеплене почуття власного достоїнства скривдженого можуть перетворити веселий жарт у теперішню трагедію. Події в оповіданні відбуваються в ті часи, коли країною правил дурний і жорстокий король, що, до того ж, був найбільшим аматором жартів. У ту пору при дворі були в моді придворні блазні. У короля теж був “дурень” по ім’ю Жабеня. Так його прозвали за дивну ходу, що підстрибує

Жабеня було калікою й, до того

ж, карликом. Колись генерал подарував своєму королеві двох смішних карликів, привезених з далекого дикого краю. Одним з них було Жабеня, іншим – струнка й витончена танцівниця Трипетта.

При дворі короля Жабеня й Трипетта стали нерозлучними друзями й намагалися, як могли, допомагати один одному. Один раз король вирішив улаштувати веселий маскарад, і весь двір зайнявся придумуванням костюмів і розподілом ролей. Лише король і семеро його міністрів не могли придумати що-небудь нове й веселе. Було вирішено послати за карликами, адже Жабеня давно славилося своїми вигадками. Потішаючись над бідним Жабеням, король

змушував його пити вино, що доводило карлика чи ледве не до божевілля

Нещасне Жабеня не зуміло стати проти волі короля й міністрів, і тоді за друга заступилася Трипетта. Розгніваний король із силою відіпхнув дівчину й виплеснув все вино їй в особу. Цей інцидент до глибини серця обурив Жабеняти, але він нічого не сказав королеві, затаївши образу й бажання помститися. Жабеня заговорило про новий жарт, що він придумав. Гра називалася “вісім скованих орангутангів”, і король і міністри з радістю погодилися брати участь у ній. Королівську компанію вимазали дьогтем, а зверху покрили товстим шаром прядива

Міцним і довгим ланцюгом обв’язали короля й міністрів, одного за іншим, і з’єднали кінці ланцюга так, щоб вийшло коло. Залишок ланцюга хрест-навхрест простягнули через середину кола. Усе було готове до самої дотепного, на погляд короля, потісі й розвазі. Рівно опівночі “вісім скованих орангутангів” увірвалися в залу. Природно, гості прийняли їх за “справжніх диких звірів”, і сум’яття піднялося неуявне

Король і його міністри металися й кружляли по залі, приводячи в жах і без того на смерть переляканих гостей. І отут карлик підхопив їхній ланцюг, що з’єднував, і зачепив її за гак, на якому підвішували люстру. Якась невидима сила підтягла ланцюг догори, і страшні чудовиська виявилися що бовтаються ввоздухе.

Гості тим часом уже зрозуміли, що все це – лише веселий жарт і із захватом очікували розв’язки. Жабеня зі смолоскипом піднялися по ланцюзі нагору, він висвітлював обличчя “орангутангів” вогнем, заглядав їм в очі, жахливо скрипів і скреготав зубами. Він обіцяв гостям довідатися, що це за люди

Роблячи вигляд, що хоче ближче розглянути короля, Жабеня підніс смолоскип до його поряд, і незабаром вся вісімка палала під крики ураженої жахом юрби. Так згоріли король і його радники. Після страшної помсти Жабеня й Трипетта зникли в невідомому напрямку, і ніхто їх ніколи більше не бачив

Ця новела зробила на мене незабутнє враження. Контраст між виродливою зовнішністю Жабеняти і його внутрішніх якостей – почуттям власного достоїнства й силою духу – обернувся трагедією для його кривдників. Маленький каліка зумів постояти за себе й свою подругу, жорстоко помстившись за образу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Жабеня”( твір-відкликання)

Categories: Нові твори

Links