Вічні трагедії людства (За трагедії У. Шекспіра “Гамлет”)
На початку XVII століття відбулося зіткнення старого світу, в якому панували феодальна темрява і жорстокість, і нового світла, яким керують згубні пристрасті і сила золота. Спостерігаючи за зіткненням двох зол, гуманісти того часу поступово втрачали віру в добро, справедливість і дружбу. Англійський драматург У. Шекспір присвятив трагедію “Гамлет” саме цій зміні епох.
Головний герой трагедії – принц Данський Гамлет, типовий інтелігент-гуманіст епохи Відродження. Він щиро вірить у людину. Гамлет – студент одного з найвідоміших
Гамлет повертається в Ельсінор після несподіваної смерті батька-короля. Принц дізнається, що його мати, королева Гертруда, несподівано швидко вийшла заміж за нікчемного і хитрого Клавдія, який і отруїв короля. Таким вчинком королева Гертруда збезчестила не лише чоловіка, але й сина. Гамлет присягнувся помститися за смерть батька
У відомому монолозі Гамлета про людину Шекспір показує руйнівну душевну боротьбу між ідеалістичними уявленнями і жорстокою реальністю. Підступне вбивство батька, непристойне заміжжя матері, зрадництво друзів, слабкість і легковажність коханої, підлість придворних – все це наповнює душу принца непомірними стражданнями. Гамлет розуміє, що Данія – це в’язниця, століття розхитався, а час зійшло з розуму. Відтепер головний герой залишається один на один з святенницьким і лицемірним світом, яким правлять хіть, жорстокість і ненависть.
Гамлет, надівши маску дурненький блазня, вступає в єдиноборство з наповненим злом світом. Принц вбиває царедворця Полонія, який стежить за ним, розкриває зраду своїх університетських товаришів, відмовляється від Офелії, яка не змогла протистояти поганому впливу і втягнута в інтригу проти Гамлета.
Принц мріє не тільки про помсту за вбитого батька. Душу Гамлета ятрять думки про необхідність битви з несправедливістю світу. Головний герой ставить риторичне питання: чому саме він повинен виправляти світ, який зовсім розхитався? Чи має він на це право? У ньому самому живе зло, і самому собі він зізнається в пихатості, честолюбство і мстивості. Як же в такій ситуації перемогти зло? Як допомогти людині відстояти істину? Гамлет змушений страждати під вагою нелюдських мук. Саме тоді він ставить перед собою питання: бути чи не бути? У розв’язці цього питання лежить суть трагедії Гамлета – трагедії мислячої людини, який прийшов у безладний світ надто рано, першим із людей побачив разючу недосконалість світу.
“Гамлет” – це трагедія розбудженого свідомості. Своєрідний підсумок цього можна знайти в рядках:
Так всіх нас у трусів перетворює думку.
Так в’яне та квітка рішучості природного
При тьмяному світлі блідого розуму,
І задуми з розмахом і почином
Міняють шлях і терплять неуспіх
У самої мети…
Звідси бере свій початок скорбота Гамлета. Принц розуміє, що в боротьбі зі злом єдино можливим способом є те саме зло, використання якого ображає і принижує благородну мрію. Звідси крик душі, який виривається з грудей Гамлета перед вирішальною зустріччю з королевою Гертрудою:
Я буду суворий, але не нелюдяний.
Всі висловлю і без ножа вб’ю.
Уста мої, прощаю вам вдавання.
Куди б слова ні завели в маренні,
Я до діла їх не наведу.
Нарешті Гамлет приймає рішення. Він справді близький до божевілля, так як вид зла, яке торжествує і панує, нестерпний.
Гамлет бере на себе відповідальність за світове зло, всі непорозуміння життя, за всі страждання людей. Головний герой гостро відчуває свою самотність і, розуміючи своє безсилля, все-таки йде в бій і гине, як борець. Поведінка Гамлета у заключному акті трагедії має бути прикладом поведінки людини взагалі, прикладом розуміння, що думка повинна бути сміливою, помисли – чистими, совість і душа – незаплямованими.
Трагедія “Гамлет” належить перу геніального драматурга Уїльяма Шекспіра. Вона, як і інші твори цього автора, піднімає вічні проблеми: суперечності між дійсністю та ідеалом, невідповідності мрії і способу її досягнення, роль особистості в історії людства. І, нарешті, в чому полягає сенс життя кожного окремо взятої людини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)