Вічна молодість “Педагогічної поеми” А. С. Макаренко
А. Макаренко
Теоретична спадщина А. С. Макаренко, його переконання й блискаючий талант, що одержали повний розвиток в 20-е й 30-е роки, дотепер вірно служать школі, збагачують наше ідейне й творче життя. Час не гасить, а відкриває всі нові й нові грані його подвижнической і різнобічної педагогічної роботи, пережитих їм 200 тисяч годин робочої напруги – тих дорогоцінних годин, протягом яких через його руки пройшло більше 3000 дітей і підлітків.
“Педагогічній поемі” А. С. Макаренко віддав 10 років напруженої праці. Одним з найважливіших
“Поема” розповідає, як у дитячої колонії, створеної в перші роки після громадянської війни, ішло формування “теперішньої людини” із числа безпритульних, дрібних злодіїв, людей, покалічених важкими й жорстокими умовами громадянської
У роботі над книгою минулого й зльоти й періоди невір’я в успіх. Бувало так, що закінчені глави здавалися не художнім твором, а “книгою по педагогіці”, написаної у формі спогадів. Упевненість у письменника вселив А. М. Горький – перший читач і редактор “Педагогічної поеми”. Він писав: “На мій погляд, “Поема” дуже вдалася Вам. Не говорячи про значення її сюжету, про найцікавіший матеріал, Ви зуміли досить вдало розробити цей матеріал і знайшли вірний, живий і щирий тон оповідання, у якому гумор Ваш доречний, як не можна більше”.
“Поема” складається із трьох частин. У її основі – хронологічний опис становлення й розвитку дуже складної виховної установи, що прошли шлях від анархізму беспризорщины й міщанського індивідуалізму до бойової, кипучої радянської дійсності, освітленої нормами соціалістичного гуртожитку.
Відмінною рисою “Поеми” є майстерне сполучення художнього оповідання, теоретичної боротьби в педагогіці 20-х років і публіцистики. Тонкий художній смак А. С. Макаренко не допустив перевантаженості книги деталями побуту й подробицями педагогічних шукань. Він загострює увагу читача на фактах і подіях, які в кінцевому результаті й визначили систему виховання колективу колоністів і дуже опукло розкрили суть гуманістичної з який педагогіки, а самого автора висунули в число кращих виразників її бойового духу. Нравственно-эстетический ідеал автора поеми аходит найбільш повне вираження в повазі до людини й у високій вимогливості до нього, у поетизації творчої праці.
А С. Макаренко був дуже обдарованою людиною. Свою педагогічну діяльність він починав у той час, коли поряд з талановитістю особливе значення мали життєвий приклад, цивільний пафос, морально-ідейна цілеспрямованість і найвища безкорисливість. Ці якості дозволили йому домогтися блискучих успіхів у боротьбі за виховання нової людини. Поезію педагога Макаренко харчувало його прагнення передати вихованцям все багатство нового світовідчування, обрадувати їхніми новими перспективами, думками й почуттями, зробити їх краще й окрыленнее. Головне в його праці – не “приборкування” дикої ватаги безпритульників, а становлення дитячого колективу, формування особистості нової людини. Поезія його людського й учительського подвигу, поезія збагнення й перетворення життя його вихованців логічно вилилася в “Педагогічну поему” – одну із самих дивних і книг світової літератури, що читаються.
Секрет вічної молодості “Поеми” полягає в глибокому прониклива автора в соціальні проблеми свого часу, у діяльній любові до дітей, у сміливій постановці питання про стиль, тон, організаційні форми й засобах радянського виховання, у тім, що авторові вдалося сказати свою нехай не дуже більшу, але необхідну правду. Як художник слова, він глибоко почував соціально-економічні зрушення в нашім суспільстві. Як педагог, він перспективно й сміло прокладав шляхи нової радянської системи виховання. Зараз добре видно вся велич подвигу педагога-новатора. Такий досвід вимагав апробації часом. Час показав, що педагог і художник дотепер учить нас масштабно мислити, відповідально й конкретно підходити до кожному педагогічному явищу.
Сама педагогічна майстерність була для Макаренко моральною необхідністю. Адже в основі всього, що він зробив, лежала безустанна, безкомпромісна, радісна й войовнича боротьба за людину, за його завтрашню радість. Неминуща цінність “Педагогічної поеми” полягає в тім, що вона осяяна романтикою цієї боротьби, наповнена світлом мудрості й нев’янучою принадністю педагогічної праці
(2 votes, average: 3.00 out of 5)