ВЕРЕСОВИЙ ТРУНОК – РОБЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН
Із вересового квіту
Пикти 1 варили давно
Трунок за мед солодший,
Міцніший за вино.
Варили і випивали
Той чарівний напій
І в тёмрявих підземеллях 2
Долі раділи своїй.
Та ось володар шотландський –
Жахались його вороги! –
Пішов на пиктів оружно,
Щоб знищити їх до ноги.
Він гнав їх, неначе ланей,
По вересових горбах,
Мчав по тілах спогорда,
Сіяв і смерть, і жах.
І знову настало літо,
Верес ізнов червонів,
Та трунок медовий варити
Вже більше ніхто не вмів.
В могилах, немов
На кожній червоній горі
Лежали під квітом червоним
Поснулі навік броварі 4.
Їхав король шотландський
По вересовій землі:
Дзинчали завзято бджоли,
Курликали журавлі.
Та був можновладець похмурий
Думу він думав свою:
“Владар вересового краю –
Чом з вересу трунку не п’ю?”
Раптом васал королівський
Натрапив на дивний схов:
В розколині між камінням
Двох броварів знайшов.
Витягли бідних пиктів
Миттю на білий світ –
Батька старого і сина,
Хлопця отрочих літ 5.
Дивився король на бранців,
Сидячи у сідлі;
Мовчки дивились
Ті броварі малі.
Король наказав їх поставить
На кручі й мовив: – Старий,
Ти сина й себе порятуєш,
Лиш тайну трунку відкрий.
Глянули вниз і вгору
Батько старий і син:
Довкола – червоний верес,
Під ними клекіт пучин.
І пикта голос тоненький
Почув шотландський король:
– Два слова лише, володарю,
Тобі сказати дозволь!
Старість життя цінує.
Щоб жити, я все зроблю
І тайну трунку відкрию,-
Так він сказав королю.
Немов горобчик цвірінькав,
Мова лилась дзвінка:
– Відкрив би тобі таємницю,
Боюся лише синка.
Смерть його не лякає,
Життя не цінує він.
Не смію я честь продавати,
Як в очі дивиться син.
Зв’яжіть його міцно, владарю,
І киньте в кипучі нурти,
І я таємницю відкрию,
Що клявся повік берегти.
І хлопця скрутили міцно,
І дужий вояк розгойдав
Мале, мов дитяче, тіло
І в буруни послав.
Крик бідолахи останній
Поглинули хвилі злі.
А батько стояв на кручі –
Останній пикт на землі.
– Владарю, казав я правду:
Від сина чекав я біди.
Не вірив у мужність хлопця,
Який ще не мав бороди.
Мене ж не злякає тортура,
Смерть мені не страшна,
І вересового трунку
Зі мною помре таїна!
1 Пикти – давні племена, що населяли територію Шотландії. У IX столітті вони були завойовані скоттами (кельтськими племенами давніх Ірландії та Шотландії). Історично пикти не були винищені, а змішалися із завойовниками.
2 У давніх легендах розповідається, що пикти жили у норах або печерах.
3 Вважалося, що пикти були надзвичайно маленькими на зріст.
4 Бровар – пивовар.
5 Тобто підлітка.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)