Величання в народних піснях (щедрівках “За сіньми, сіньми та новими”, “Ой у нашого господарика” та ін.) селянської родини, селянина-трудівника
Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати, Господаря викликати. Такі рідні й іще з дитинства знайомі нам слова народної пісні, що завжди супроводжувала новорічний обряд. Для наших давніх предків, як тільки оживала природа, сходив сніг, починався Новий рік. Вони починали засівати ниву і заклинали урожай, щоб жито родило високе, буйне, кучеряве. Наші предки вірили, що сонце, вітер, мороз і дощ – це божества, від яких залежить урожай і життя людини. От і закликали сили природи послати їм щедрий урожай. Але минули століття,
Заколядуймо ми цьому газдові, Цьому Газдові й його столови. Гей дай Боже! Поза столове сидять панове, Сидять панове та й раду радять, Та й раду радять за святу весну, За святу весну, за сиві воли.
За сиві воли, за срібні плуги. Вшануємо вам щастям, здоров’ям, Щастям, здоров’ям та й святим Різдвом. У щедрівках надзвичайно високо поставлено працю. її піднесено не просто до першорядних житейських, економічних факторів, а й до статусу основної сфери виховання, виявлення й утвердження морально-етичних якостей людини.
Прекрасні щедрівки прийшли до нас через сотні років, але і сьогодні ми повинні їх знати та розуміти, бо це наші національні скарби, які ми повинні шанувати й берегти, бо без цього не ростиме й не зеленітиме наше родове дерево.