Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Велемир Хлєбніков Слово про Ель
Велемир Хлєбніков Слово про Ель
Велемир Хлєбников
Слово про Ель
Перекладач: Володимир Підпалий
Джерело: З газети: “Літературна Україна” від 20 жовтня 2005 р.
Коли вагу кораблів
Перелили на груди,
Ми говорили: бачиш, ярмо
На шиї бурлаки.
Коли казився кам’яний потік,
Листям в долину падаючи,
Ми говорили – то лавина.
Коли плескіт хвиль бив моржа,
Ми говорили, що це ласти.
Коли ховав узимку сніг
Слід нічний звіролова,
Ми говорили, що це лижі
Як хвиля гойдає човен
І носить ношу людську,
Ми говоримо, що це човен.
Коли
Лося втримує на мочарі,
Ми говоримо, що це лапа.
А на розлогі роги
Ми говоримо – лось і лань.
Крізь пароплав захриплий
Лопать зігнуту я побачив:
Вона штовхала вагу води,
І промінь води забув про безодню.
Коли дошка на грудях воїна
Ловила списи і стрілу,
Ми говорили, що це лати.
Коли квітів широкий листок
Облаву вчиня на промінь,
Ми говоримо – протяглий листок.
Коли перемножити листя,
Ми говоримо, що це ліс.
Коли ластів’їна пір’їна
Стане, мов крапля синього дощу,
І птиця проллється краплею ваги
І на листок ляже її тягар,
Ми
Сиплючи погляди самозванки.
Коли я лежу на лежанці
На ложі облога у лузі,
Я сам змайстрував із тіла човен
І тіло в полоні лінощів.
Убоїще я, ледащо чи човен?
Довкола, як повені, лінощів.
Як пальці побігли в долоню,
Як легінь не рушить листя,
Казали ми – немічний вітер.
Коли вода – широкий камінь,
Широкий діл сніговий,
Казали ми, що це лід.
Лід – білий лист води.
Хто не лежить в час руху
Тілом звірячим – стоїть,
Того нарекли – нарід.
Черпаємо воду з ложки.
Самотній, він вискочка звірів,
З попереком, як тополя,
Що не лежить попереком звірів,
Прямовисне двоноге,
Тебе назвали через нарід.
В калюжу скрапують пальці,
Ми кажемо – то долоня.
Ми летимо, як легкі,
Легкі ми, коли ми люди – з людьми –
Любимо. Залюблені – людяні.
Ель – це ті легкі Лелі.
Крапель чудовний дощ,
Ель – наче промінь сущого,
Що пронизує площину човна.
Нитка дощу й калюжа.
Ель – шлях краплі із висі,
Полишений широкою
Площиною.
В таїні любові наказ
Любити людей,
І люди ті, котрих ми маєм любити.
Дощем веселим улюбленець матері –
Калюжа дитя.
Коли обширом площі зупинена крапка – то Ель,
Сила руху, применшена
Площиною прикладки, – це Ель,
Такий силовий пристрій,
За Ель захований.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Схожі твори:
- Велемир Хлєбніков Єдина книга Велемир Хлєбников Єдина книга Перекладач: Володимир Підпалий Джерело: З газети: “Літературна Україна” від 20 жовтня 2005 р. Я бачив, що чорні Веди, Коран і Євангеліє І на дошках шовку Книги моголів, Самі із тліні степів, Із кізяка запашного, Як все це роблять Калмички вдосвіта – Розвели вогнище І самі лягли...
- Твір опис на тему: Слово “мати” – особливе слово Воно народжується, здається, разом з нами, супроводжує нас у зрілі роки, з ними ми йдемо з життя. Писати про неї можна довго, безкінечно, бо тема ця воістину невичерпна. Здається, якого боку буття не торкнися – скрізь знайдеш її відклик. Вона віддається болем чи радістю у серці, вона гріє і дарує...
- Твір з української мови: “Слово – лінгвосфера Землі” З перших хвилин існування людини, з перших днів, коли ще немовля лежить у колисці, батьки вже розмовляють з ним. Вони звертаються до дитини пестливими ніжними словами. Вони втішають її, передаючи свою любов та турботу теплими словами, вони радіють разом з дитиною, коли вона посміхається, висловлюючи свою радість знову ж таки...
- Твір “Сила слова” або “Слово – це зброя” На світі існує невидима сила. Вона є водночас зброєю та лікарем. Вона здатна змінювати світ та зцілювати душі. Ця сила є словом. Є навіть приказка: “слово – вершина людського”. Я з нею цілком згодний. Слово – одне з найвищих досягнень людей. Особливо велике значення для людини має рідне слово. Його...
- Слово матері – святе (за повістю “Слово матері”) Мати… Чи є у світі найрідніша людина? Вона дала тобі життя, навчила говорити. Вона переживала з тобою болі, раділа твоїм перемогам. Її мудрі поради завжди допомагали тобі. Мати Івана Сметани, помираючи, залишила синові свою останню пораду: “З панами, сину, не водися”. Та Іван ще не був готовий сприйняти слова матері....
- Слово правди (за циклом “Сибірські новели”) “Сибірські новели” Бориса Антоненка-Давидовича – визначне явище в мистецькому житті України. Це правда про стероризовані у XX столітті український та інші народи, філософське осмислення причин жорстокостей радянської тоталітарної держави. Збірку митець почав творити в часи “застою”, а матеріал збирав у “захалявний” зшиток у таборах ГУЛАГу і Бамлагу. Рукописи новел письменникові...
- Образ руської землі у поемі “Слово о полку Ігоревім” Кожна людина носить у своєму серці найдорожчі слова, найщиріші почуття, найпевніші поняття. Але є слово, яке зігріває серце кожному. І слово це – Батьківщина. Можна підібрати до нього безліч синонімів, безліч ніжних назв. Наша Батьківщина – Україна. Давні предки називали її Київською Руссю або просто Руською землею. Вони так само...
- За бідного янгола замовлю слово… (За оповіданням Г. Г. Маркеса “Стариган з крилами”) Думаю ніхто не заперечить, що проза письменика Г. Г. Маркеса, родом із Колубмії, є по справжньому повчальною та філософською. 1972 р. він написав оповідання притчу “Стариган із крилами”. Коментарі по більшій мірі у книзі від автора відсутні. Габріель Маркес не описує та не оцінює події і людську поведінку. Автор дає...
- “Слово, моя ти єдиная зброє…” (Леся Українка) Лариса Петрівна Косач чи, як вона більше відома, Леся Українка, була дійсно великою жінкою. Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч – і це лише мала частина її обдарувань. Леся Українка була першою серед тих, хто розпочинав нову українську літературу, хто прагнув вивести її на світовий рівень, позбавивши ознак хуторянства, замкненості....
- Антоненко-Давидович Борис Дмитрович Слово матері Якби ви знали, паничі… Тарас Шевченко Це оповідання я почув від одного пенсіонера. Як і я, він зайшов ненадовго до нашого спільного знайомого, начальника цеху великого київського заводу, де вони вдвох попрацювали десь близько тридцяти років. Зацікавившись темою нащої розмови, він затримався. Ми говорили про стиляг, про бешкетників, про тих...
- Есе на тему: Слово про народні традиції Росіяни народні традиції йдуть своїми коріннями в глиб століть. Росія по суті – країна селянська, і культура наша бере початок із сільського побуту. У сільському житті самим нашим народом, за заповітом предків, були встановлені так звані “весільні тижні”, які тяглися від Водохрещення до Масниці й особливо дотримувалися в купецькому побуті....
- “Слово о полку Ігоревім” – велична пам’ятка генію народу “Слово о полку Ігоревім” було надруковане у 1800 році з рукописного списку XVI століття, що належав книгосховищу Спасо-Ярославського монастиря. “Слово…” – велична пам’ятка генію нашого народу. За своїми ідейно-художніми особливостями – це вершинне досягнення давньоруської літератури. Воно “золотить” собою всю епоху. Цей твір, очевидно, не був поодиноким діамантом, а продовжував...
- Влучне слово Славиться гарне російське мовлення влучним і образним словом. Не випадково словесне народне мистецтво створило в такому достатку прислів’я й приказки. Адже й сама Мова, його роль у житті людини одержали влучне і яскраве відображення в прислів’ях і приказках. Мовна творчість народу ніколи не припиняється. Виразниками цього народного таланта стають і...
- Характеристика образу руської землі у поемі “Слово о полку Ігоревім” Кожна людина носить у своєму серці найдорожчі слова, найщиріші почуття, найпевніші поняття. Але є слово, яке зігріває серце кожному. І слово це – Батьківщина. Можна підібрати до нього безліч синонімів, безліч ніжних назв. Наша Батьківщина – Україна. Давні предки називали її Київською Руссю або просто Руською землею. Вони так само...
- Людина і слово Якщо уявити, що світ, який нас оточує,- це поле, а слова, які називають предмети оточуючого світу,- рослини на цьому полі, то в кожної людини таке поле покрите рослинністю далеко неоднаково (одні предмети і їх назви людина знає краще, інші – гірше, третіх не знає зовсім). Найважче засвоюються і найшвидше забуваються...
- Друг людини, друг природи й праці (слово про творчість Вишні) Остап Вишня Якось Олександр Блок сказав про те, що кожній епосі властиві особливі ритми, а поети є відтворюваними цих ритмів. Кожен з них (чи то поет, чи то прозаїк, чи то драматург) має своє творче обличчя, яке ми називаємо індивідуальним стилем письменника-Твори митців визначаються своєрідністю, неоднаковими мотив”” ми і проблемами,...
- Слово про старого друга Ішли дивні тридцяті роки, коли молода країна “у бореньях сили напружувала”, мужніла й брала на всіх соціалістичних фронтах – індустріалізації, колективізації, культури й літератури – блискучі перемоги, доводячи усьому світу, чого може досягти людин, звільнений від оковів рабства й експлуатації. Ще в повну міру працювали ветерани – Чуковський, Маршак, А....
- А тепер скажіть, що значить саме слово “олімпіада”? Правильно, воно пов’язане з назвою гори Олімп у Греції. В VІ класі ви познайомилися з античними богами – Зевсом, Афіною, Афродітою, Посейдоном, Аполлоном, Аресом. Їхні образи навічно залишилися у світовій культурі. Ім’я Афіни залишилося в назві столиці Еллади, бог сонця й мистецтва Аполлон править четвіркою коней на фронтоні Великого театру...
- “Слово о полку Игореве” – величайший памятник древней русской литературы Около восьми веков назад, в 1187 году, было создано одно из самых гениальных произведений древнерусской литературы – “Слово о полку Игореве”. Оно является гордостью всей русской литературы. “Слово…” проникнуто большим человеческим чувством – тёплым, нежным и сильным чувством любви к родине. Эта любовь чувствуется в каждой строке произведения: и в...
- УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. “ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО В ВІКАХ НЕ СТАРІЄ…” Мета: глибше ознайомити учнів із життям і творчістю Т. Г. Шевченка; вчити сприймати зміст поезії, відображати його у малюнках; розвивати пам’ять, мислення, увагу, вміння робити самостійні висновки; виховувати любов і повагу до світлого образу поета-мислителя Т. Г. Шевченка. Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ...