“Усмішки” Остапа Вишні
Хоч і не все з написаного Остапом Вишнею витримало іспит часом, проте його неповторна усмішка хвилює читача, викликає сміх. У чому її секрет? Остап Вишня створив що оригінальну форму сатири й гумору, мотивуючи свій вибір так: “Не мислю-бо інакше переробки всього нашого “медлительного” житія на нове, бадьоре й сміливе, як не з добрим гумором, не з радістю! Чого плакати?.. Мені нове життя усміхається! І я йому усміхаюсь! Через те й усмішки!”
Вони невеликі за обсягом, сповнені іскрометного сміху, бо йдеться про події, факти, речі, які часто
Чимало усмішок Остапа Вишні побудовані на нанизуванні комічних ситуацій, що відтворюються чи то через діалоги героїв, чи то через опис-розповідь письменника. Часто це своєрідні “трактати”, які нагадують грунтовне наукове дослідження з конкретного питання, а за своєю глибинною сутністю є тонкими іронічно-гумористичними спостереженнями
Письменник досягає цього різними художніми знахідками. Так, в усмішці “Ох, і лікували нас…” він, змальовуючи бабу Палажку, її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби.
Усмішка “Газета – дуже велике діло” має іншу особливість: серйозний початок і контраст з подальшою оповіддю. Власне, це доведення думки від протилежного. Идеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарстві стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками, наприклад: жнива, молочарство, пасічництво… Але найпотрібніша газета в справі виховання дітей.
Цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: “…дітей одною газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток, і от як не слухає Ванько, берете той зшиток та його по голові…”
Чи не найприкметніша риса вишнівських усмішок – їхній ліризм, м’яка, доброзичлива тональність з окремими топкими іронічними вкрапленнями. Це досягається і розповіддю від першої особи, і інтонацією автора – щирою, людяною, і мовою – іронічно-доброзичливою, багатою на розмовно-побутові слова, часто індивідуально-окреслені (“сидю”, “ке, думаю…”), і поняттями, термінами, діалектизмами, що творять неповторний мовний колорит усмішок.
Такі визначальні риси цього оригінального гумористичного жанру, народженого Остапом Вишнею з безмежної любові до окремої людини й рідного народу.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)