Урок творчого читання по поемі М. Ю. Лермонтова “Мцири”. Продовження
Спочатку М. Ю. Лермонтов хотів назвати поему “Бери”, що в перекладі із грузинського означає “чернець”. Однак при підготовці до печатки він назвав її “Мцири” і в примітці пояснив, що “мцири” по-грузинському – “неслужбовець чернець, щось начебто послушника”. Крім того, відомо, що в грузинській мові слово “мцири” означає не тільки “послушник”, але й “прибулець”, “чужоземець”, самотня людина, що не має друзів, близьких. Таким чином, нова назва більш точно відбила зміст і зміст цього добутку. Наступний
Сформулюйте головну тему добутку Хто такий Мцири? Як зложилася його доля? Про що мріє Мцири, живучи в монастирі? Яку клятву дає собі Мцири? Чому для нього неприйнятне життя в монастирі? Чи можна сказати, що ченці є його ворогами? Які головні риси в характері Мцири? У яких епізодах поеми вони розкриваються яскравіше всього? Що зміг довідатися про себе Мцири під час втечі? Як сприймає Мцири своя поразка? Чи розчарувався він у своїх мріях?
Узагальнюючи відповіді учнів, допомагаємо їм зробити такі спостереження.
Основною темою поеми М. Ю. Лермонтова “Мцири” є міркування поета про сенс життя, про призначення людини: Навіщо – “для волі иль в’язниці на це світло народимося ми?” Їх втілює оповідання про долю головного героя добутку – Мцири. Він родом горець, представник відважного й волелюбного народу. Ще дитиною Мцири потрапив у полон. Але, виявившись у монастирі, він не може із цим упокоритися. І хоча об’єктивно ченці не можуть уважатися його ворогами (вони прийняли його в монастир, вилікували), монастирське життя для Мцири не прийнятна, тому що це – мир “задушливих келій і молитов”, це “похмурі стіни” (“Я виріс у похмурих стінах”), це в’язниця (“На мені печатка свою в’язниця залишила”), це продовження полону (“Я мало жив і жив у полоні”). Тим часом Мцири зберіг пам’ять про інше життя, життя на батьківщині, “де в хмарах ховаються скелі, де люди вільні, як орли”.
Туга за батьківщиною, що у його свідомості стала уособленням волі
“Я бачив в інших Вітчизну, будинок, друзів, рідних А в себе не знаходив Не тільки милих душ – могил!”, змушує Мцири дати собі клятву: Хоча на мить коли-небудь Мої палаючі груди Пригорнути з тугою до грудей інший, Хоч незнайомої, але рідний Ця клятва стає для нього сенсом життя: “Я цю пристрасть у тьмі нічної вигодував слізьми й тугою”.
Виявившись на волі, Мцири виявляє виняткову сміливість, мужність, безстрашність, волю в досягненні поставленої мети – “пройти в рідну країну”. Він не боїться грози (“Я, як брат, обійнятися з бурою був би радий”), він безстрашно переборює бездонну прірву (“И я висів над глибиною,// Але юність вільна сильна,//И смерть здавалася не страшна”). Він переборює страждання голоду й відмовляється зайти в грузинську саклю, відкидаючи мирне щастя й спокій. Він виграє бій з барсом. У всім, що говорить, що робить Мцири, він виявляє незламну силу духу. Три дні, проведених Мцири на волі, допомогли йому довідатися, ” чипрекрасна земля”, довідатися, що в “краї батьків” він міг би бути “не з останніх молодців”.
Мцири не вдалося повернутися на батьківщину й знайти волю. Але навіть в останні мінути свого життя він ні від чого не відмовляється й ні в чому не кається. Його останнє і єдине прохання – поховати на тім місці, “звідки видні й Кавказ”.
“За кілька мінут Між крутих і темних скель, Де я в хлоп’яцтві грав, Я б рай і вічність проміняв…”
– таку ціну готовий заплатити лермонтовский герой за право жити на волі.
Якщо дозволить час уроку, доцільно також запропонувати школярам подумати й над питанням:
Чому в добутку так багато місця займають описи природи? Узагальнюючи відповіді учнів, учитель допоможе їм дійти висновку, що Природа допомагає Мцири відкрити, у чому сенс життя. Коли лермонтовский герой говорить про природу, його не залишає мрія про вільність. На відміну від монастиря, це природний мир, де всі існують вільно: сади цвітуть, потоки шумлять, шакали виють і т. д. І це допомагає Мцири переконатися в тім, що й людина породжена для волі й що без волі немає й не може бути ні щастя, ні самого життя Підбиваючи підсумок бесіді, запропонуємо школярам задуматися: чому сильний, мужній, безстрашний Мцири так і не зміг домогтися поставленої мети – “пройти в рідну країну”?
Учням важко відповісти на це питання вичерпно. Учитель зверне їхню увагу на те, що “Мцири” – добуток символічне, тобто таке, у якому більшість образів, зберігаючи те або інше предметне значення, мають і додатковий зміст. У цьому контексті Мцири – це не тільки горець, що рветься з монастиря на батьківщину, але й людина взагалі, сучасник М. Лермонтова, що задихається в атмосфері суспільної реакції, від якої страждав і сам поет. А Кавказ – це не тільки батьківщина Мцири, дорогою для нього край його предків, але й мрія поета про життя, заснованої на засадах добра, розуму й справедливості. Таким чином, природно, що до такої батьківщини лермонтовский герой не міг відшукати шляхи. Однак зміст поеми не в тім, щоб показати безглуздість протесту, а в тім, щоб підсилити волю людини до життя, викликати в сучасників бажання пошуку шляхи на щастя й справедливість.
У зв’язку із цим доцільно також звернути увагу школярів і на епіграф – “Вкушати, вкусих мало меду, і рє аз умираю”. Учитель скаже про те, що спочатку М. Ю. Лермонтов збирався використовувати як епіграф французьке виречення: “батьківщина буває тільки одна”. Але потім він замінив його цитатою з біблійної легенди про юнака Ионафане, що через незнання порушив заборону свого батька не приймати їжі доти, поки не будуть розбиті вороги. За порушення заборони Ионафан був засуджений на страту. Однак народ, якому Ионафан допоміг звільнитися від ворогів, заступився за нього й звільнили героя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)