У щастя людського два рівних є крила… (II в.)
Вітаючи один одного зі святом, з днем народження, з визначною подією, ми зичимо щастя. А що це воно таке, це щастя? Граматика говорить нам, що це абстрактна назва, отже, щастя – це щось нематеріальне, що не можна побачити очима чи відчути на дотик. Але чому ж воно таке важливе для кожної людини, чому ми живемо в очікуванні щастя і понад усе на світі хочемо, щоб воно пригорнуло і нас своїм крилом.
Мені здається, що люди уявляють своє щастя по-різному. Для когось – це успіх у всіх справах, визнання, слава, для когось – вигода, можливість розпоряджатися
Мені здається, що щастя можна визначити як стан задоволення людини від життя, від улюбленої справи, від можливості спілкуватися з близькими людьми, з друзями, просто з цікавими людьми. Хтось мріє про родинний добробут і для нього щастям є, коли всі близькі здорові, у них все добре, коли дім захищений від усіляких негараздів. А комусь замало тихого родинного щастя, він хоче робити якісь звершення, відкривати, нехай лише для себе, нові землі, реалізовувати себе в улюбленій справі. Для одного – це творчість, для іншого – техніка, ще для когось – спорт, фінансова чи банківська справа. Одні можуть підкорювати вершини гір чи бурхливий океан, інші – величезні числа та рівняння і будуть щасливими, коли все виходить.
Отож, людське щастя багатобарвне та безмежне. Але як же ми відчуваємо, що в наші двері постукало саме щастя? Мені здається, що тут доречною була б цитата з твору видатного німецького письменника Гете: “Зупинися, миттєвосте! Ти прекрасна”. Коли людина прагне зупинити час, коли вона вже нічого не хоче змінити, щоб не порушувати гармонію у своєму житті – це і є щастя.
Людська уява часто змальовує щастя у вигляді чарівного синього чи блакитного птаха, який несе на своїх крилах саме те, чого б хотілося кожному з нас. Проте птах цей дуже полохливий: ледь встиг десь зупинитися – і вже знов злітає. Так і щастя людське – тривке й швидкоплинне, його можна легко зруйнувати, а повернути буде дуже важко чи й зовсім неможливо.
А тому, я думаю, ми повинні обережніше ставитися до щастя інших людей, не випробовувати його на стійкість, і тоді, можливо, і до кожного з нас прилетить птах щастя. А коли це трапиться – не ховатися від інших, не зачиняти вікна й двері, щоб ніхто нічого не почув і не побачив, бо щастя не любить сидіти в клітці.
Нам треба ділитися ним з іншими, бо чим більше ти даруєш щастя іншим, тим більше його до тебе повертається.
А ще, як мені здається, необхідною умовою щастя для кожної людини є здоров’я членів її родини, мир на землі, щоб нічого не загрожувало життю близьких. З щастя кожного складається щастя родини, країни, планети. І мені хочеться сказати всім: “Давайте зробимо нашу планету щасливою!”
(2 votes, average: 3.00 out of 5)