На дні вона, де мул… М. Цветаєва. “Діалог Гамлета із совістю” Образ Офелії – один з яскравих прикладів драматичної майстерності Шекспіра. її життя показано ніби пунктиром: прощання з Лаертом, розмова з батьком, розповідь про божевілля Гамлета, бесіда і розрив з Гамлетом, бесіда перед сценою “мишоловки”, сцена божевілля. Офелія з’являється перед нами у взаєминах із братом, батьком, принцом Гамлетом, у якого вона закохана. Вихована при дворі, героїня дуже самотня. Вона оточена людьми, які до неї байдужі. Дівчина – лише іграшка,
знаряддя в чужих руках. її любов до Гамлета стає ставкою у двірцевій грі. Рідний батько, Полоній, шпигує за нею, і довідавшись, що вона зустрічається з принцом, намагається перешкодити цій любові. До того ж не тільки тому, що його дочка нижча за Гамлета положенням, але й тому, що Гамлет – з іншого табору, він – суперник Клавдія, на якого робить ставку Полоній. І батько, і брат вимагають, щоб вона відмовилася від любові до принца. Офелія – слухняна дочка, вона не звикла суперечити нікому. І річ не в тому, що вона позбавлена волі й самостійності. Просто вона й сама не до кінця вірить у серйозність намірів Гамлета.
При цьому з Лаертом вона тримається більш вільно і на його застереження відповідає напівжартівливо: Только, милый брат, Не будь как грешный пастырь, что другим Указывает к небу путь тернистый, А сам, беспечный и пустой гуляка, Идет цветущею тропой утех, Забыв свои советы. Офелія припиняє зустрічатися з Гамлетом і відмовляється прийняти від нього листа. Будь-яка дівчина в подібному випадку вправі чекати пояснення. Справа за Гамлетом. Але він зайнятий думками про помсту. Йому зараз не до Офелії. Тому, коли король Клавдій просить Офелію поговорити з принцом, дівчина погоджується, навіть знаючи, що розмову будуть підслухувати. Але в неї немає іншої можливості перевірити істинність його почуттів або переконатися в його божевіллі. Офелія довірлива, тому Гамлет саме на ній випробовує роль божевільного. Сцена розриву між закоханими повна драматизму. Гамлет не вірить Офелії, він захищає власне життя – неправдою, грою, божевіллям. Він намагається пом’якшити розрив, говорячи, що не розлюбив, а не любив ніколи, прикидався, і шкодувати про нього не варто. Ображена Офелія тримається з гідністю, повертаючи подарунки: Нет, принц мой, вы дарили; и слова, Дышавшие так сладко, что вдвойне Был ценен дар, – их аромат исчез. Возьмите же; подарок нам немил, Когда разлюбит тот, кто подарил. Чи розуміє Гамлет, що Офелію підіслано? Кінець кінцем, це неважливо. Він знає, що дівчина відкрита і довірлива, що вона все одно перекаже розмову з ним Полонію. Офелія зовсім не вміє брехати, тому Гамлет і не намагається домовитися з нею, як з Гораціо. Остання зустріч Гамлета й Офелії відбувається ввечері перед виставою “Убивство Гонзаго”. Гамлет всідається біля ніг дівчини, навмисно говорячи різкості і навіть брутальності. І Офелія терпляче зносить усе, підспудно упевнена в якійсь своїй провині і божевіллі принца. А потім Гамлет убиває Полонія, і дівчина позбавляється єдиної опори в житті. Людина, яку вона продовжує любити, виявляється убивцею її батька. Цього потрясіння бідний розум не виносить. Логіка божевілля Офелії вміщує кілька нав’язливих ідей: це – смерть батька, розтоптана любов, жорстокість світу. її загибель – сумна закономірність: такій чистій, довірливій істоті нема чого робити при дворі, де панують злість і віроломство. Її використували і викинули за межі світу. І живе каяття Гамлета над її могилою не може нічого виправити. Офелію занадто мало любили і ніхто не зміг уберегти – у цьому її трагедія.
