“У чому трагедія Євгенія Онєгіна”

Виховувався Онєгін француженкою гувернанткою й гувернером, що “учив його всьому жартуючи”, “не докучав мораллю строгої”. Чому ж вивчився Євгеній? Він у досконалості володів французькою мовою, “легко мазурку танцював” і “кланявся невимушено”, у розмові міг “торкнутися до всього злегка”, “сварив Гомера. Феокрита; зате читав Адама Смита й був глибокий економ”. Таким чином, Онєгін був утвореною й начитаною людиною. Але це дворянське виховання віддалило його від реального життя. Його книжкові знання були далекі

від дійсності, особливо від росіянці.

Протягом восьми років герой вів типову для молодого аристократа того часу життя: ресторани, бали, прогулянки, відвідування театрів. Він швидко переситився цими розвагами. Нудьга опанувала ім. Чому його не задовольняє життя, який так задоволені всі навколишні? Очевидно. Онєгін прагне до чого більше високому, до теперішньої справи. Але чому ж він ніде не служить, живе “без мети, без праць”. Може він ледачий? Ні, дворянин міг значитися на службі, не дуже обтяжуючи себе. Швидше за все, причини ті ж, що й у Чацкого, що теж ніде не служить. Критичний розум Онєгіна, небажання

йти випробуваними шляхами, щоб домогтися “слави, грошей і чинів” – все це виділяє його з поміщицького середовища. Тому сусіди-кріпосники визнають його “найнебезпечнішим диваком”, як і грибоедовского Чацкого – фамусовское суспільство. Їх страшить, що “задумав наш Євгеній порядок новий учинити”: панщину оброком замінив. Але на більше Онєгіна не вистачає. Вступати в конфлікт із помісним дворянством він не хоче й просто уникає спілкування із сусідами. І робота ніяка в нього не йде. Таким чином, трагедія Онєгіна в тім, що він не може знайти належного застосування собі й своєму утворенню. Йому не прищепили любов до праці. Трагедія Євгенія в тім, що, будучи вище навколишніх, він не здатний їм протистояти. Він хоче діяти, але не знає як. Станові забобони в Онєгіна настільки сильні, що він убиває свого друга на дуелі, тому що “дико світська ворожнеча боїться фальшивого сорому”, пліток Зарецких. І нарешті, трагедія Онєгіна в тім, що, зрозумівши незначність навколишнього суспільства, він не може порвати з ним. Він навіть не зміг відгукнутися на живе, искреннее почуття Тетяни.

За словами Герцена, Онєгін ставиться до тих людям, які беруться за всі, крім двох речей: вони “ніколи не стають на сторону уряду”, але й не можуть “статі на сторону народу”. У герої пушкінського роману трагічно злилися самі різні елементи, з яких складався вигляд дворянської інтелігенції 20-х років. В Онєгіні зароджуються риси “зайвої людини”, які потім знайдуть своє й розвиток, і нове освячення в персонажах Лермонтова, Герцена й Гончарова й інших письменників.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“У чому трагедія Євгенія Онєгіна”