“У чому криза державності України”
Витоки кризи української державності очевидні. Цивілізаційний розлом, що проходить через територію України, унеможливлює консолідацію суспільства на одній з культурно-історичних традицій – західноєвропейської або проросійській. Крім того, відсутній політичний рух, здатний об’єднати українське суспільство і встановити конструктивний діалог між заходом, півднем і сходом країни.
Спроби поєднати непоєднуване – побудувати національну державу на засадах українського фундаменталізму і інтегруватися в Європу, де пріоритет віддається
“Скоріше – бунт буйних майбутніх рас,
Полум’я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою на довгу ніч образ”.
(Т. Г. Шевченко)
Кризи української державності можна було уникнути, якби самостійна влада спиралася на громадян країни, а не на зовнішні центри сили в Кремлі, Білому Домі чи Брюсселі. Подальший сценарій може бути наступним. Захоплення націоналістами території
“Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь”.
(Т. Г. Шевченко)
Як би геополітичні сценарії не розглядалися, майбутнє Східної Європи, а значить і України, в значній мірі залежить від долі Росії, від її здатності зберегти комунікаційну природу великого багатовимірного простору. Зовнішня політика європейських держав та найближчих сусідів повинна бути спрямована на підтримку цілісності України. А Україна при цьому повинна продемонструвати успішну модернізацію, здатну трансформувати непривабливу для цивілізованих народів олігархічну модель держави в державу соціальної справедливості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)