Творче сприйняття миру в романі “Євгеній Онєгін”
Два дні йому здавалися нові
Відокремлені поля.
Прохолодь похмурої дубровы,
Журчанье тихого струмка;
На третій гай, пагорб і поле
Його не займали боле;
Потім уже наводили сої… .
У нього немає великої справи, що займало б його розум і серце. Тому йому й нудно. Він живе роз’єднано із природою. Для нього вона не є невичерпним джерелом прекрасного. А от про себе поет сказав інше:
Я був породжений для життя мирної,
Для сільської тиші:
У глухомані звучніше голос лирный,
Живее творчі сни.
У спілкуванні із
Жанр роману виник за багато століть до Пушкіна. У російській літературі він затвердився ще в середині XVIII століття. Спочатку російські романісти йшли за західними й освоювали їхній художній досвід. А потім вступили у творче змагання із самими прославленими із західних романістів. А. Н. Радищев (1749-1802) і Н. М. Карамзин (1766-1826) досягли на цьому шляху успіху. “Подорож з Петербурга в Москву” (1790) і “Листа російського мандрівника” (1792; окреме видання – в 1797-1802 роках) по праву можна назвати вершиною російського роману допушкинской пори. Пушкіна зміг піднятися ще вище лише на шляху істотного перетворення цього жанру. Від Радищева й Карамзина до Пушкіна виникла, здавалося б, дивна пауза, коли, за словами Бєлінського, “романістів було багато, а романів мало”1. Читачеві тоді пропонувалися сотні перекладних і російських романів, але, на думку великого критика, все це були добутку або відверто слабкі, або вже застарілі за формою й змістом.
Чому Бєлінський так суворо оцінював практично весь світовий роман колишньої пори? А тому що він в 1842 році підійшов до романів XVIII століття з нової, незрівнянно більше високою мірою. Він розглядав колишні романи у світлі досягнень не тільки В. Скотта, але й Пушкіна, Бальзака, Лермонтова, Гоголя. Світовий роман піднімався на нову, більше високий щабель – і в цьому його сходженні до вершин художності чималу роль зіграли російські автори. Працюючи над задумом “Євгенія Онєгіна”, Пушкін перетворював традиційний жанр: він створював перший у російській літературі реалістичний роман) Читачам і письменникам Росії він, подібно В. Скоттові, “перший показав, чим повинен бути роман”. Бєлінський надзвичайно високо оцінив згодом творчий подвиг Пушкіна й розкрив роль його роману в духовному розвитку Росії.
Пошукаємо відповідь на ці й інші питання, випливаючи за Пушкіним, розбираючись в особливостях його художнього дослідження й у логіку його доказів.