Сестри Ларіни в романі “Євгеній Онєгін”

Але зовнішня привабливість і чарівна життєрадісність Ольги не можуть сховати бідності її щиросердечного миру. Її натура позбавлена тої самобутності й глибини, які характеризують Тетяну. Ольга живе бездумно, керуючись у своєму житті сталими у дворянському помісному побуті поглядами й звичками. “Завжди скромна, завжди слухняна”, вона, не замислюючись глибоко, треба прийнятим у дворянському середовищі життєвим правилам. Вона не може зрозуміти Тетяни, її не змушує замислюватися поводження й настрій Ленского у вечір напередодні дуелі.

Її почуття не відрізняються топ глибиною й стійкістю, як у Тетяни. “Недовго плакала” вона про Ленском і незабаром вийшла заміж, “повторивши свою маменьку, з невеликими змінами, яких вимагали час” ( Бєлінський ).

На поширеність такого типу жінки й у житті, і в літературі того часу вказує сам Пушкін:

* …будь-якому романі

* Візьміть і знайдете, вірно,

* Її портрет…

Але під пером Пушкіна цей образ, хоча й ескізно даний, придбав таку художню виразність, що вплинув на створення цілого ряду жіночих образів у добутках пізніших письменників (наприклад, Марфинька в романі Гончарова “Обрив”),

Поруч

із героями виступає автор не тільки як оповідач, але і як діюча особа роману. Він друг Онєгіна, з яким познайомився й подружився в Петербурзі. Він любить Тетяну, “свято береже” її лист до Онєгіна. У нього “на випадки збереглися” вірші Ленского “Куди, куди ви вийшли”. Розповідаючи про своїх друзів і знайомих, автор не є байдужим споглядальником подій їхнього життя, спокійним спостерігачем. Він приймає живейшее участь у їхній долі, відгукується на їхні переживання, говорить про їх те з любов’ю, за участю, а те й іронічно, а іноді строго засуджує поводження свого героя (наприклад, Онєгіна за те, що він прийняв виклик Ленского).

У деяких же строфах (ліричних відступах) автор виступає вже як один з основних героїв роману: розповідає про свої ліцейські роки, про посилання, про життя в селі, ділиться із читачами своїми планам}!, думками, висловлюється по суспільно-побутових питаннях, про літературу, про театр і т. п.

Розглядаючи панували в його час у росіянці й західноєвропейській літературі плину, Пушкін негативно ставиться й до сентименталізму, і до романтизму за властиву їм однобічність у зображенні дійсності. Сам Пушкін прагне до реалістичного зображення життя, до її осмислення, створенню типових характерів, мріє написати роман у прозі (гл. 3, XI-XIII).

Аматор і знавець театру, Пушкін дає виразні характеристики драматургів, чиї п’єси ставилися в його час на сиене (гл. 1, XVIII).

В окремих зауваженнях, щедро розкиданих у романі, відбиті інтереси Пушкіна, його волелюбність, патріотизм.

Образ поета з’являється перед нами не тільки в ліричних відступах. Він відбитий і сам тон оповідання, оцінкою явищі життя. Критичне відношення до кріпосницького укладу життя, що губительно діє на людську особистість, сатиричне зображення дворянства, осуд дворянської інтелігенції за її відрив від національного, народного грунту – все це характеризує Пушкіна як однодумця декабристів, як кращого представника дворянської інтелігенції, що сумели високо піднятися над егоїстичними інтересами свого класу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сестри Ларіни в романі “Євгеній Онєгін”

Categories: Нові твори

Links