Твір Прометей – символічний образ нескореного народу (за поемою Т. Шевченка “Кавказ”)
Прометей – символічний образ нескореного народу (за поемою Т. Шевченка “Кавказ”)
Постать Т. Шевченка, його справді подвижницьке життя гідні подиву, пошани і вдячності. Його слово переходило державні кордони, бо мало найвищу візу – візу генія. Слово Шевченка від початку до кінця написане любов’ю до всіх народів, до всіх людей на Землі.
Викриттям жорстокої колонізаторської політики Росії і закликом до повалення царизму сповнена поема Т. Шевченка “Кавказ”, написана у формі революційно-викривального ліричного монологу.
Поема починається похмурим пейзажем гір, засіяних людським горем. За цим народнопоетичним метафоричним образом засіяння горя і сліз поет у контрастах подає символічні образи зажерливого орла і невмирущого Прометея:
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
И серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові, – Воно знову оживає І сміється знову.
Безперечно, образ
Переосмислення власної назви Прометей – імені міфологічного героя – бога-борця,- поет веде далі: через приховане порівняння з’єднує єдиним поетичним смислом зі словами “душа наша”, “воля”, а в кінці вступної частини зі словом “Бог” як визначення найвищої народної справедливості, що образно формулюють духовний світ народу. Отже, у власній назві Прометей здійснюється узагальнення сили волелюбного народного духу, який протиставляється безсиллю царя і царизму.
І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави Бога, Великого Бога.
Натхненно і непереможно звучать слова поета: “Не вмирає душа наша, не вмирає воля”. Звернімо увагу на епітет “наша”. Поет тут говорить про всі поневолені народи Росії, від імені всіх трудящих він висловлює свій гнів і ненависть до царизму і цим підкреслює спільність долі всіх трудящих: Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить.
І все ж поет вірить, що справедливість восторжествує:
Встане правда! Встане воля!
Метафоричними образами поет викриває загарбницьку політику царизму:
Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
Щоб висловити невимовне горе і страждання народу, поет використовує гіперболічний образ сліз, крові:
А сльоз, а крові?
Не ріки – море розлилось!
Поет вірить у перемогу горців, тому проголошує:
Борітеся – поборете!
Слово поета сповнене пристрасної оповіді про те, що діялося на Кавказі.
У наш час Росія продовжує політику “наведення конституційного порядку”, залучаючи до ганебної справи свою армію. Черговою жертвою такого “порядку” стала Чечня… Народи відстоюють свою незалежність. А сині гори так і залишилися нескореними понині…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)