Твір про літературного героя (по оповіданню “Уроки французького”)
Прочитавши оповідання Валентина Распутіна, я зрозуміла, що нічого подібного ще не читала. Який цікавий і парадоксальний добуток! До цього попадалися повчальні оповідання, де все ясно й зрозуміло: хто гарний, хто поганий. А тут усе перемішано. Добрий, розумний, талановитий хлопець, а грає на гроші. Але це йому необхідно, щоб вижити в голодні післявоєнні роки (“… Я тільки рубль виграю… Купую молоко…”).
Учитель, педагог, вихователь грає зі своїми учнями на гроші. Що це: злочин або акт доброти й милосердя? Однозначно не відповіси. Життя
Лідія Михайлівна незвичайно добра й чуйна людина. Вона перепробувала всі “чесні” способи допомогти своєму талановитому учневі: і годувати хотіла як би невзначай, мол до обіду поспів, і посилку посилала, так не хоче “наш герой” одержувати допомогу. Він уважає це принизливим для себе, а от заробляти не відмовляється. І тоді вчитель свідомо йде на “злочин” з погляду педагогіки, грає з ним на гроші
Лідія Михайлівна точно знає, що він
– Поїду до себе на Кубань,- сказала вона, прощаючись.- А ти вчися спокійно, ніхто тебе за цей дурний випадок не торкне… Отут винувата я…
Серед зими, уже після січневих канікул, мені прийшла на школу поштою посилка… у ній лежали макарони й три червоних яблука… Раніше я бачив тільки на картинці, але догадався, що це вони”.
Прочитавши оповідання Валентина Распутіна, я зрозуміла, що нічого подібного ще не читала. Який цікавий і парадоксальний добуток! До цього попадалися повчальні оповідання, де все ясно й зрозуміло: хто гарний, хто поганий. А тут усе перемішан. о
Чудове оповідання, з тих, які не забуваються. Та і як таке можна забути! Це оповідання вчить людей жалю. І тому, що треба не просто поспівчувати людині, якій важко, але й посильно допомогти йому, у той же час не ображаючи його гордості, И якщо кожний з нас допоможе хоч одній людині, то життя стане світліше й чистіше.