Твір по творчості японського поета Сайзі

Для нас, європейців, Японія – насамперед своєрідне, самобутнє мистецтво, у тому числі й Література. Наприклад, рядка: “лише лементи диких качок смутно біліють” або “подивитеся, як пахне мигдаль” – цілком у дусі японської культури. Але, напевно, мудрим була та людина, що вперше вимовив парадоксальну на перший погляд фразу: “Думати можна трояким способом: правильно, неправильно й по-японськи”. Але “по-японськи”, тобто незвично, нестандартно, можна й почувати. І цьому вчать японське мистецтво й література

Ми звикли

до тому, що вірш може виступати в різних формах. Нам уже знайомі деякі незвичайні, екзотичні форми (газель, рубай), але в японській поезії свої форми – це хокку (хайку) і танка. Із часом п’ятивірш танка стало чітко ділитися на дві строфи (три й два рядки). Перша строфа називалася хокку й поступово стала самостійною поетичною формою. Неперевершеним майстром хокку був Мацуо Басі (1644-1694), а чудові танка писав видатний поет середньовічної Японії буддійський чернець Сато Норикие, більше відомий як Сайзі (1118-1190).

Танка – древній жанр японської поезії. Це вірш, у якому 31 склад, склади згруповані в п’ять рядків,

в 5-7-5-7-7 складів. Не багато слів можна скласти з такої кількості складів, але в тім і полягає своєрідність японської поезії. Майстерність Сайзі проявляється в умінні ретельно вибирати слова й способи викладу своєї думки. Звичайно, при цьому зовсім виключена багатослівність. Кілька штрихів кистю – і на аркуші виникають контури гори, дерева, що летить чаплі, недоторканий простір аркуша чудесним образом знаходить перспективу, глибину:

Восени пізньої Жоден не зрівняється квітка З білою хризантемою Ти їй місце своє поступися, Цурайся її, ранковий іній!

Важко Представити японського поета “на святі життя”, серед міського шуму й суєти, неможливо побачити, як він коштує, “пес – трою толпою оточений”. Таке враження, що він завжди перебуває на лоні природи: удивляється в річкову далечінь або зоряне небо, спостерігає, як росте бамбук, або слухає спів цикад – і в його уяві народжуються певні, думки й асоціації. Коли читаєш японські танка, здається, що дивишся у води ріки, дно якої дуже глибоко – уяві надається великий простір:

Пригорщу води зачерпнувся Бачу в гірському джерелі Сяюче коло місяця Але марне тягнуться руки До невловимого дзеркала

Ці ємність і лаконізм доведені до досконалості в танка Сайзі. На віршованому просторі в п’ять рядків авторові вдається виразити й миттєвий стан природи, і тонкий рух душі, милування й подив:

Зиблются всі швидше, Щоб вітер їх просушився Поплутані, переплелися Вимокнули під весняним дощем Нитки зеленої верби

Вдумаємося, скільки сказано, як би мимохідь, у п’ятьох рядках:

Ужели рукава Лише тому окроплені росою, Що слухаю цикад? Яка чудність! Це я, Я сам тужу отчий^-те…

Потрібно бути митецьким майстром, щоб одним-двома штрихами накидати яскраву поетичну картинку, заразити при цьому читача ліричним хвилюванням, розбудити його уява, не прибігаючи для цього до безлічі деталей. Що й говорити, уміння Сайзі сказати багато чого небагатьма словами – теперішнє мистецтво!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Твір по творчості японського поета Сайзі