Твір по оповіданнях Шолохова й Бабеля
Віддаючи данину романтичним сюжетам Громадянської війни письменники в цих кращих своїх добутках одночасно показували нелюдськість Громадянської війни, прославляли народні (загальнолюдські) цінності. Михайло Шолохов написав цікаве оповідання “Лоша” за мотивами Цивільної вони. У цьому оповіданні ми спостерігаємо як люди малоосвічені, неосвічені, “здичавілі” від багаторічної бойні проявляють свої людські якості – любов до тварин (коня).
У коня червоногвардійця Трохима народилося лоша. Але це нещасне створення народилося
Неведомо лошаті, що він з’явився на світло в смертельно лихоліття, але своєю появою розтопив, загартоване суворістю в невгамовній пожежі війни, серце ескадронного : Чорт із ним! Пущай при матці живе. І командуючий титьку ссав, і ми ссали, раз звичай такий, ну, і шабаш!
Лоша всюди тягалося за своєю матір’ю, рудої кобилок, і навіть у боях він не відбігав, а тупцював тут же, серед страшного вбивства людей, свисту куль, але природа
Лоша було поруч із матір’ю навіть, коли переправлялися через ріку. Трохим спостерігав як плив він поштовхами, те високо викидаючись їхньої води, те занурюючи так, що ледь виднілися ніздрі. І коли лоша жалібно заіржало, то не витримав Трохим, цей лемент полоснув його по серцю, ” п’ять років війни зламали, скільки разів смерть по-дівочі заглядала йому в очі, і хоч би що, а отут побілів до попелястоїої синявого, і схопивши весло, направив човен проти гостріння, туди де в коловерті кружлялося знесилене лоша
Ця маленька істота не залишила байдужим жодного бійця, і коли Трохим кинувся за вже пораненим лошам, залишивши свою кобилу, на іншому ворожому березі, офіцер у парусиновій сорочці гаркнув: “Припинити стрілянину!”
И поки Трохим витягав лоша жоден постріл не пролунало. І навіть коли вже підстрелений на березі Трохим корчився від болю офіцерської кулі, “і тверді посинілі губи, п’ять років не дітей, що цілували, посміхалися й пінилися кров’ю”.
В оповіданні Бабеля “Конармия” у новелі “Історія одного коня” автор показує прихильність Хлебникова, командира першого ескадрону, до білого жеребця. Начдив Савицький забирає в Хлебникова його коня й у замін дає ворону кобиленку. Скривджений Хлебников “тримав кобиленку в чорному тілі, жадав мести ” за свого жеребця. Він навіть написав прохання начальникові штабу про возращение нього свого коня, що настільки полюбився Хлебниковим. І коли Савицький всеже не повернув йому коня, скривджений до глибини душі Хлебников, розгніваний такою несправедливістю, пише заява про вихід з Комуністичної партії. У цій заяві написано була дуже багато: “Комуністична партія – заснована, думаю, для радості й твердої правди свавілля… “. Він пояснював якою ціною дався йому жеребець, як він його виходжував, скільки поклав сил
Автор оповідання показує як у такий жорстокий, смертельний час людин знаходить сили проявляти щиросердечні якості – “я є до сірих коней мисливець і поклав на них сили…”, “я можу почувати його безсловесний нестаток…”, “писати ця заява зі слізьми, що не личить бійцеві, але течуть бесперечь і січуть серце, засікаючи серце в кров…” Образа за несправедливо взяту в нього кінь, переповняла людини на стільки, що Хлебников навіть освидетельствовался в медкомісії й пішов з армії як інвалід
Так в оповіданнях Шолохова й Бабеля були показані через Трохима й Хлебникова теперішні людські, щиросердечні якості, які проявлялися в людей навіть у такий страшний, жорстокий час Громадянської війни
Михайло Олександрович Шолохов прийшов у літературу з яскравими, самобутніми й суворими добутками про громадянську війну. Революція зламала й перевернула старий мир, і із глибини суспільства до світла, творчості, творенню нового вийшли мільйони відкинутих старим миром людей, що затверджували тепер своє право не тільки на існування, але й на мир, і на землю, і на волю, і на працю. Цей новий споруджуваний мир виявився жорстоким до тих, хто втратився багатства й привілеїв, і тому чіпляється за все, що було в минулому в їхніх руках: за власність, владу, душі людські
На Доні, як і по всій Росії, нове схлестнулось зі старим у смертельній сутичці. Червоні, по поданню багатьох станичників, “вторглись у козачий споконвічний побут ворогами, життя дідову, звичайну, вивернули навиворіт, як порожня кишеня” (“Чужа кров”). Але вже пробивалися й затверджувалися, насаджувалися й зміцнювали нові думки й почуття, нові відносини між людьми. З образою неизбивной, “як полинь на вітрі”, живе старий Гаврило. Здається, усе пропало: “…ламала худобина бази, гнили крокви розкритого бурою катуха”, коли стало зрозуміло, що син не повернеться, сгинул він разом з військом Денікіна, що відступає до Новоросійська. Але людське серце здатне на багато чого, і поступово “прикипіло” воно до урятованого й виходженому продразверстнику. Простий хлопець, робітник-більшовик утягує старих у нове життя
В оповіданні “Червоточина” показана діаметрально протилежна ситуація. Із заможної сім’ї йде молодший син Степанко в ряди комсомольців. Мучається хлопець, коли бачить жадібність і злість батька. Їхні шляхи усе більше й більше розходяться. “Відпала від нього сім’я!” І почуває Степанко, що “у серце немає вже ні колишньої кревної любові, ні жалості до цієї нещадної людини, що зветься його батьком”. Гине ж Степанко зі святою вірою в загальне щастя
Нікого не обійшла ця жорстока боротьба. У неї утягнені все: старі, жінки, діти. Діву даєшся, як хтось міг уцелеть у цій кривавій мішанині (“Нахаленок”). В оповіданні “Шибалково насіння” Шолохов показує, що життя йде вперед незалежно від катастроф. Її неможливо зупинити, вона мудріше будь-яких людських теорій. Діти народжуються навіть у перервах між боями, життя тріумфує над смертю. Вона вчить гуманізму самих з вояків
“- За ноги його так об колесо! Що ти з ним страждаєш, Шибалок? – говорили, бувало, козаки
А мені шкода постреленка до крайності. Думаю: “Нехай ростуть, батьке в’язи згорнуть – син буде владу радянську обороняти. Усе пам’ять по Якову Шибалку буде, не бур’яном помру, потомство залишу…” Закінчується оповідання пророчою фразою: “Він у нас трошки з більшовиків, кусатися – кусається, нема чого гріха таїти, а злізу з нього не виб’єш!..”
Згодом у своїх добутках про Велику Вітчизняну війну Шолохов покаже стійкість і героїзм цих людей, породжених громадянською війною, що виросли у важкі роки соціалістичного будівництва. Саме це покоління відстояло й зберегло волю й незалежність у смертельній сутичці з фашизмом. А джерела й сила цього героїзму там, у громадянській війні, так геніально показаної Шолоховим.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)