Минули всі кола пекла (оповідання М. О. Шолохова “Частка людини”)

В оповіданні М. О. Шолохова “Частка людини” перед читачем з’являється не просто Історія, а дійсно частка людини, що втілила в собі типові риси національного російського характеру. Андрій Соколов, скромний трудівник, батько сімейства, живий і по-своєму був щасливий. Алі раптом Війна… Соколів пішов на фронт захищати Батьківщину. Як і тисячі інших, таких же, як він, на війні Андрій зштовхнувся з невідворотними і неминучими жахами.

Вона відірвала його від рідного будинку, від сім’ї, від праці. Буття Андрія Соколова як би перекинулося,

ще недавно таке щасливе життя раптом нізащо почало бити й хльостати його щосили. За що ж ця людина так покарана? Страждання Соколова – це не епізод, пов’язаний із приватною долею людини. Російській людині були нав’язані жахи другої світової війни, і ціною величезних жертв і особистих втрат, трагічних потрясінь і позбавлень він відстояв свою Батьківщину. У цьому й полягає зміст оповідання “Частка людини”. В оповіданні Шолохова подвиг людини ставши в основному не на поле бою й не на трудовому фронті, а в умовах фашистського полону, за колючим дротом концтабору. У духовному єдиноборстві з фашизмом розкривається

характер Андрія Соколова, його мужність.

Андрій Соколов переживши всі обтяжуй війни вдалині від Батьківщини. Його частка – нелюдські випробування фашистського полону. Не раз смерть дивилася йому в очі. І вся суть оповідання в тім, що щораз Андрій Соколов знаходив у собі мужність залишатися людиною. Алі не тільки в зіткненні з ворогом бачить Шолохов прояв героїчного в натурі людини. Не менш серйозним випробуванням стають для героя його втрати, втрата близьких людей і рідного даху, його самотність. Адже Андрій Соколов з війни вийшов переможцем, повернувши миру мир, а сам на війні втратив вусі, що мав у житті “для собі”: сім’ю, любов, щастя. Безжалісна й безсерцева частка не запозбавила солдатові навіть пристановища на землі. На місці, де стояв його будиночок, їм же самим побудований, темніла лійка від німецької авіабомби. Андрій Соколов говорити своєму випадковому співрозмовникові: “Інший раз не спиш уночі, дивишся в темряву порожніми очами й думаєш: “За що ж ти, життя, міні так покалічило?” Немає мені відповіді ні в темряві, ні при ясному сонечку… Немає й не дочекаюся!”. Після всього того, що він переживши, Андрій Соколов, здавалося б, міг порахувати життя прокльоном. Алі він не нарікає на світ, не замикається у своєму горі, а йде до людей

Завтратившись один на білому світлі, ця людина всю збережену в серце теплоту віддала сироті Ванюші, замінивши йому батька. Він усиновив сироту й саме тому сам ставши потроху повертатися до життя. М. О. Шолохов всією логікою свого оповідання довів, що його герой ні в якій мірі не зломлений і не може бути зломлений. Пройшовши крізь найважчі випробування, він зберіг саме головні – людське й громадянське достоїнство, любов до життя, людяність, що допомагають жити, боротися, працювати. Він добрий, довірливий до людей, турботливий, попереджувальний з товаришами, уважний до людини, що потрапили в хоробро, справедливий і ні за яких розумів не втрачає високого людського достоїнства, совісті, честі. Моральні зв’язки з людьми в нього такі міцні, що навіть найтяжкі перипетії війни не змогли їх обірвати. Андрій Соколов М. Шолохова – це справді російська людина, кращий представник великого народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Минули всі кола пекла (оповідання М. О. Шолохова “Частка людини”)

Categories: Нові твори

Links