Твір по казках А. С. Пушкіна
Казки А. С. Пушкіна внесли в літературу ідею протесту проти самодержавства й кріпосництва. “Казка про попа й про працівника його Балді” – сатира на служителів, що обманюють народ, православної церкви. У ній висміюються їхня жадібність, дурість і лицемірство. Піп збирається найняти слугу, що буде за гроші виконувати обов’язку кухаря, конюха й теслю. Дурість і жадібність змушують його погодитися одержувати клацання від Балди, якого він взяв у працівники. Але піп не тільки жадібний, але підступний і зол, він намагається погубити Балду,
* Жив-Був купець Кузьма Бовдур,
* По прозванню Осикове Чоло.
В “Казці про рибалку й рибку” відбилося народне відношення до тиранів. Вона завершується повчальною картиною покараного самодурства:
В образі старого персоніфікується
“Що ти, баба, білені об’їлася?”
* Образ баби поступово виходить за рамки зображення жадібності й стає символом соціального гніта. У чорнових варіантах казки можна простежити, як Пушкін шукає найбільш ємне слово, щоб дати визначення характеру й поводження баби дворянки: “Осердилася дурна баба”, “Осердилася (сварлива) нахабна”… “Осердилася зла баба…”
* “Я тобі пані, я дворянка,
* А ти мій оброч-ный селянин…”
* “Я дворянка, а ти мій селянин…”
В остаточному варіанті казки підкреслене тупе самодурство баби, що діє у відповідній побутовій і соціальній обстановці:
* Осердилася пущі баба,
* По щоці вдарила чоловіка:
* “Як ти смієш, мужик, сперечатися із мною,
* Із мною, дворянкою столбовою?”
* Підбігли бояри й дворяни,
* Старого утришия заштовхали,
* А в дверях-те стража підбігла,
* Сокирами ледве не порубала;
* А народ-те над ним насміявся:
* “Цоделом тобі, старий нечема!
* Надалі тобі, нечема, наука:
* Не садися не у свої сани!”
Глядь: знову перед ним землянка;;
* На порозі сидить його баба,
* А перед нею розбите корито.
“Казка про мертву царівну й про сім богатирів” написана в 1833 році. Надрукована вперше в 1834 році в журналі “Бібліотека для читання”. У ній особливо чітко відбилася гуманістична спрямованість пушкінських казок. В “Казці про мертву царівну” позитивні персонажі наділені такими рисами характеру, які цінуються людьми праці: добротою, великодушністю, хоробрістю, відданістю в дружбі.
Цариця-Мати вірно чекає свого чоловіка, що відправився в далекий похід. Пушкіна розповідає про це в яскравих сценах, близьких по стилі до усної народної Творчості. Він використовує постійні епітети, народні суфікси:
* Дивиться в поле, інду очі
* Розболілися глядючи
* З білої зорі до ночі;
* Не видать милого друга.
* Тільки бачить: в’ється хуртовина,
* Сніг валиться на поля,
* Вся белешенька земля.
В образі царівни-дочки переважають романтичні мотиви. Вона викликає любов дівчини Чернавки й сімох богатирів і тим, що “усіх миліше, всіх румяней і белее”, і, головне, своєї добротою, чуйністю, готовністю прийти на допомогу.
* Образ королевича Єлисея даний у билинних тонах. Герой “відправляється в дорогу за красунею душею, за нареченою молодий”. Він близький до природи. Ліричні звертання Єлисея до сонця й місяця й, нарешті, до вітру поетично офарблюють його образ, надають йому особлива чарівність:
* Єлисей, не сумуючи,
* До вітру кинувся, волаючи:# “Вітер, вітер! Ти могутній,
# Ти ганяєш зграї хмар,
# Ти хвилюєш синє море.
# Усюди вієш на просторі,
# Не боїшся нікого,
# Крім бога одного.
# Аль відмовиш мені у відповіді?
# чи Не видал де на світі
# Ти царівни молодий?
# Я наречений її”.
Ці звертання являють собою своєрідні ліричні відступи, у яких відчувається синтез поетичних елементів усної народної творчості. Так Пушкін виступив як новатор у самій композиції казки, розгорнувши народні звертання-заклинання в поетичну картину.
“Казка про мертву царівну” написана поетом у творчому змаганні з Жуковським. Але на відміну від його Пушкін не обмежується романтичним зображенням героїв, він уводить реалістичні картини життя царського двору, створює й сатиричні персонажі у своїй казці. Такий якоюсь мірою цар-батько, що поспішив женитися, тільки-но минув покладений строк вдівства. Пушкіна іронічно говорить про нього:
* Довго цар був нерозважний.
* Але як бути? і він був грішний;
* Рік пройшов як сон порожній,
* Цар женився на іншій.
Основна ж сила сатири Пушкіна спрямована проти цариці-мачухи, що персоніфікує “темний мир” у казці. Мачуха “чорної заздрості повна”, “горда, ломлива, норовлива й ревнива”. Заздрість і злість до всього світлого й доброму приводять її зрештою до смерті: “Отут її туга взяла, і цариця вмерла”. Так у казці перемога добра символізує загибель зла
(2 votes, average: 3.00 out of 5)