Твір на тему – Фольклорна історія народу як джерело повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”
Улітку 1911 р. Михайло Коцюбинський відвідав Карпати, і в нього з’явилося бажання написати про “незвичайний казковий народ” – гуцулів. Письменник починає збирати матеріал для твору: вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор, народні говірки, назви рослин.
Повість М. Коцюбинського – надзвичайно цінний матеріал про світогляд мешканців Карпат. Яким бачить світ гуцул? Як язичник він усе життя проводить у боротьбі зі злими духами лісів, гір, води. Гуцули вірять, що є люди, котрі знають світ духів; вірять у силу слова, чародіїв.
Демонологія займає неабияке місце в житті гуцулів. Письменник глибоко розумів коріння цієї демонології, сама назва повісті невипадкова, вона підказана матеріалом, що ліг в основу твору. Демонологія в повісті – це не тільки залишки минулого, а й справжнє світосприймання гуцула – сучасника М. Коцюбинського. На основі фольклорного матеріалу автор показує дотримання гуцулами звичаїв та обрядів під час свят, ворожіння, що нібито допомагало в боротьбі зі злими духами.
Гуцули жили багатим духовним життям.
А закінчується повість описом похоронного обряду, в основу якого легли власні спостереження автора. Цей похоронний звичай, який включав у себе веселощі й танці, має певний філософський зміст, він показує тріумф життя над смертю, є виявом світогляду народу: гуцул не хоче довго замислюватися над смертю людини, оплакувати померлого.
Прочитавши твір “Тіні забутих предків”, розумієш, яким скарбом є фольклор, котрий віками формує моральний світ поколінь. Усна народна творчість – енциклопедія життя народу, свідчення його духовної сили й краси. Фольклорні матеріали в повісті цінні тим, що дають можливість відчути атмосферу минулого, розвивають історичну пам’ять, допомагають “…краще пізнати, хто ми і чиїх батьків діти”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)