Композиція та сюжет повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського

Композиція твору Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” складається з низки епізодів, що через долю головних героїв передають дух гуцульського життя, органічний зв’язок із природою, язичницьку суть вірувань, звичаїв та обрядів цього народу.
Сюжет твору розвивається в психологічному ключі через показ не стільки зовнішніх, скільки внутрішніх подій життя Івана Палійчука. Може, саме тому фольклорне тло стало органічною частиною твору, підказала найбільш точні поетичні засоби творення образів.
Багато десятиліть турбує

літературознавців питання про стиль і метод Коцюбинського. “Тіні забутих предків” визначаються як повість. Але ісласичне визначення повісті потребує уточнень щодо конкретного твору.
Повість позначена виразними прийомами імпресіоністичного компонування матеріалу, символічно-метафоричного окреслення образів головних персонажів, передачі міфологічних уявлень гуцулів.
Для глибокого проникнення у психологію героїв, для розуміння ментальності народу автор використав фольклорно-етнографічний матеріал. Назви міфічних істот, як і назви дерев, гір, річок, відображають ментальність народу, спосіб
його поетичного і побутового мислення. Саме тому так природно зливається у повісті оповідь про події реального, зовнішнього життя і не менш реального для людини внутрішнього світу.
Дійсність і вигадка, реальність і фантастика набирають своєрідних національних рис і допомагають точніше уявити собі дивний Карпатський край і побачити його народ у матеріальних і духовних проявах.
Поетика твору розвивається у двох напрямках. З одного боку, автор використовує традиційний сюжет, з другого – вдається до більш складних форм художньої умовності. Особливість твору полягає в підході до зображуваного, у способах сприйняття і передачі образів навколишнього світу. І тут автор виступає як імпресіоніст. Імпресіонізм Коцюбинського слід розуміти як особливий стиль, близький до реалістичного. Письменник виробив свої імпресіоністичні засоби зображення, найбільш виражені в пейзажі.
У творі письменник зображує ніби два світи – зовнішній і внутрішній. Причому часто зовнішній світ не деталізується, а передається точними влучними штрихами. Описи, яких у повісті немало, подаються ніби й реалістично, але в них більш уваги приділяється враженню героя, ніж просто реальному пейзажу. Наприклад, ось як бачить Іван у дитинстві усе, що його оточує: “Звідки дивився на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові чорні ліси з їх синім диханням, на м’яку зелень царинок, що, мов дзеркала, блищали в ранах дерев. Під ним, в долині, кипів холодний Черемош. По зелених горбах дрімали на сонці самотні оселі. Було так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку опускали сум свій і Черемош, а він ніс його доломи оповідав”. Так, зображення внутрішнього сприйняття світу героєм, свідчить про тонку чутливу душу Івана, для якого світ був сповнений чудес.
Отже, подібне зображення зовнішнього світу через світ внутрішній і є першою визначальною рисою імпресіонізму. Водночас історію одруження Івана з Палагною передано настільки стисло, що вона здається неважливою. Бо зовнішнє життя завжди поступається внутрішньому – життю душі, життю серця. Захоплення внутрішнім світом героя починає сприйматися читачем як реальний світ. У цьому полягає імпресіоністична структурність повісті – відмова від традиційного сюжету, зосередження оповіді на внутрішньому конфлікті.
Враження від навколишнього світу, матеріалізовані у почутті, настрої, переживаннях, становлять організуючий центр повісті Коцюбинського як твору імпресіоністичного.
В той час, як у реалістичній літературі XIX сторіччя відбивався предметний світ зовнішнього життя, у КаЦюбинського зовнішній сюжет можна передати кількома реченнями, а дивовижне багатство внутрішнього життя, описи напівреальних подій для героїв повісті “Тіні забутих предків” є найбільш реальними. Йдеться зовсім про іншу реальність – реальність думки, реальність враження. Хоча автор приділяє увагу й етнографії, але це не робиться нав’язливо, а природно вимальовується з описів подій внутрішнього світу. У цьому й полягає близькість імпресіонізму й реалізму в творчості М. Коцюбинського.
Таким чином, імпресіонізм Коцюбинського слід розуміти як особливий стиль, близький до реалістичного напряму розвитку літератури. Письменник виробляє і свої специфічні засоби зображення. (Ідеться про імпресіоністичний пейзаж в повісті “Тіні забутих предків”. Напівтони, надзвичайність функції світлотіні – ось що відзначне пейзаж М. Коцюбинського-імпресіоніста. Імпресіонізм Коцюбинського є кроком у поглиблення художнього психологізму в українській літературі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Композиція та сюжет повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського