Твір на сюжет роману А. Рибакова “Тридцять п’ятий і інший роки”
Історичні проблеми завжди будуть хвилювати письменників, тому що людський рід у цілому й кожній окремій людині, позбавлена історичної пам’яті, що забув або намагається забути власне минуле й минуле свого народу, втрачає своїх Корінь, перетворюється в маріонетку, який легко маніпулювати тим, у кого більше влади. Історична пам’ять – це щось начебто духовного щеплення проти аморальності
Письменник А. Рибаков часто звертається у своїх добутках до проблем нашої історії. Роман “Тридцять п’ятий і інший роки” написаний про сталінський
Сашко досить
З такими, у загальному-те, гідними поваги думками Сашко знайомиться з інформацією про перший процес: читає письменницькі відгуки, заклики Катаєва, Артема Веселого, Олексія Толстого, Агнії Барто знищити всіх ворогів народу
“Виходить, письменники вірять! Виходить, знають, що це правда, що підсудні дійсно вбивці й шпигуни…” Рибаков на прикладі Сашиной наївності показує, як легко було кривавої влади розправлятися з неугодними особистостями. Таких молодих людей у ті роки в країні було багато. У результаті кадрова революція знищила старих діячів партії, воєначальників. І все це перед війною з фашистською Німеччиною. Письменник, створюючи цей роман, працював на історію: з особливою старанністю прописані реалізовані плани Сталіна
Він дає зрозуміти читачам, що для більшовиків немає різниці, кого змітати з особи землі, і творча інтелігенція ніколи не була й не буде виключенням із цього жорстокого правила. Як не згадати більше давні історичні події, коли державні діячі Росії відстороняли поетів від участі в бойових діях армії. Наприклад, Жуковського не допустили до Бородінського бою, Єсенін був санітаром під час першої світової війни, і об багатьох інші влади піклувалися. Влада більшовиків – єдина влада в Росії, що посилала поетів на передову, розстрілювала їх у в’язницях по сфабрикованих справах. Але повернемося до героя роману Рибакова, щоб ще раз переконатися в його неусвідомленій готовності до кадрової революції. Поки лист проробляв свій “історичний” шлях із Сибіру в Москву до товариша Сталіну, Сашко сам відчув у собі зміни: йому набридли вічні суперечки з Лідією Григорівною, багато в чому не поділяючих поглядів Сашка, і він заводить собі нового друга – Федю, сільського продавця, що мріє зробити кар’єру. Новий друг Сашка твердо знав, що своя сорочка ближче ктелу.
Цей новий тип людей якось непомітно починає робити аморальні вчинки: Шарок буде бити Лідію Григорівну, сперечатися з якої героєві набридло. Сашка не потрясе те, що робочі люди й письменники будуть вимагати розправ над неугодними влади людьми без суду й наслідку. Незабаром самі кати стануть жертвами першого чищення в НКВД, відбудеться плавний перехід до “ежовщине”.
За допомогою історичного матеріалу письменникові Рибакову вдалося глибоко розкрити причини, приведшие до трагедій сталінської епохи. Його герой Сашко зрештою усвідомлює свої омани, проста людина все-таки здобуває моральну перемогу в цій жорстокій і нерівній боротьбі з несправедливою владою
(1 votes, average: 5.00 out of 5)