Кіноповість “Україна в огні” в творчій біографії Олександра Довженка посідає особливе місце. Це один з найкращих і найбільш вражаючих творів про Велику Вітчизняну війну.
“За широтою охоплення матеріалу, глибиною і правдивістю зображення, за справді – таки шекспірівськими колізіями цей твір у нашій літературі тих часів не має собі рівного”,- писав дослідник творчості митця Олександр Підсуха. Кіноповість Довженко написав 1943 року – в розпал війни, проте надрукована вона була лише через 23 роки, вже після смерті автора. Чому
так сталося? Твір не сподобався Сталіну, і він заборонив його для друку і для постановки.
Олександр Довженко всією своєю творчістю стверджував, що людина – неповторна особистість. Своєю широтою художнього узагальнення, гостротою філософського погляду на людину в умовах війни “Україна в огні” суперечила офіційній ідеології сталінського суспільства. Усе цс і викликало люту ненависть вождя народів. А ще й те, що Довженко насмілився порушити в кіноповісті проблему національної самосвідомості людини і народу.
Однією з причин трагічного початку війни письменник вважає те, що радянських воїнів не навчили
історії. А те, як додає людині сили героїчне минуле її народу, митець з притаманним для його творчої манери романтичним гіперболізмом показав у непримиренній полеміці Запорожця і Заброди.
“Важкими іржавими уламками своєї важкої історії”, знесилюючись, били один одного соціальні опоненти. І тільки коли “з широких українських стенів, з ярів і темних байраків повіяло на нього (Лавріна) смалятиною історії, головешками, димом і кривавою парою, стрепенулася в Запорожцеві “нелюдська жадоба життя”. І він не тільки здолав Заброду, а й став невразливим для ворогів месником. “Цс був уже не той Запорожець”,- підсумовує автор.
Трагедійності надав Довженко в кіноповісті й темі національної самосвідомості. Конфлікт “людина-особистість – людина-“гвинтик” має виразну епічність, бо в уявленні письменника “епічна героїка… – це та героїка, що народжується зі страждань і трагедії”.
“Україна в огні”- твір про трагедію українського народу в роки Великої Вітчизняної війни
- Образ рушника як нерозривного зв’язку матері та дітей (за віршем “Пісня про рушник”)
- Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульетта”
Categories: Твори з української літератури