Трагічність долі Есмеральди
Есмеральда – улюблена героїня Віктора Гюго, для нього вона – втілення кращих людських рис. Письменник захоплюється її красою, щирою вдачею, співчуває жорстокій долі. Внутрішній світ дівчини – світлий, прозорий, романтичний.
Він відбитий в її піснях, а пісня – це завжди душа народу. Гордість та почуття власної гідності притаманні Есмеральді. Вона чудова, коли танцює чи співає. Дівчина дуже любить свою кізку, добре до неї ставиться, доглядає її, а також вчить деяких “фокусів”.
Есмеральда – добра та чуйна людина. Почувши
Найсильніше місце в душі героїні посідає кохання. Вона палко покохала ротмістра Феба де Шатонсра. Але він лите прагнув своєю зовнішністю досягти ефекту, щоб, вигідно одружившись, покращити майновий
“Циганка” спокійно дивиться в майбутнє, яке не обіцяє їй, танцюристці, шлюбу з офіцером-шляхтичем: їй небагато потрібно, щоб бути щасливою. Усе це свідчить про те, що перед нами великої сили краса, великої сили пристрасть, багатство душі й моралі, що могло б прикрасити й значнішу особистість, ніж Феб. В ім’я свого полум’яного кохання Есмеральда навіть згодна стати коханкою Феба, а потім і служкою, щоб чистити його остроги, одяг, взуття.
Отже, перед нами цільна натура, довершена і душею, і тілом. Цей роман змушує кожного замислитися над сенсом людського буття, над тим, що найважливіше В житті мати добре серце та щиру душу, не бути байдужим до чужого горя.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)