Собор Паризької богоматері характеристика образа есмеральди

Есмеральда – юна циганка-танцівниця в Парижу XV в. Красуня й сирота, не знаючих своїх батьків, вона по сюжеті роману стає предметом страсті декількох чоловіків: боягузливого поета Пьера Гренгуара, демонічного архідиякона Клода Фролло й виродка-дзвонаря Квазімодо. Однак вона сама байдужа до всім трьох і цнотливо закохана в четвертого – незначного й легковажного Феба де Шатопера, красеня капітана королівських стрільців. Ложно обвинувачена в замаху на життя капітана, а також у чаклунстві й магії, вона присуджена судом до смерті; сміливі,

але розрізнені спроби врятувати дівчину в остаточному підсумку виявляються марними, і е., в останній момент знову обретшая мати – розкаювану самітницю, у якої її в дитинстві украли цигані, – кінчає життя на шибениці. Тендітна й витончена е. (її ім’я означає “смарагдова”) – романтичний тип жертовної героїні. Паризькі бурлаки й обшарпанці, серед яких вона живе, шанують її як вибрану істоту й уживають кровопролитний штурм собору Паризької богоматері, прагнучи виручити її з лиха. У їх грубому й жорстокому світі вона чудесним образом зберігає чистоту й самовідданість характеру, готовність по миттєвому щиросердечному

пориві прийти на допомогу незнайомому або навіть антипатичній людині: так, вона рятує Гренгуара від розправи в злодійському кварталі, вступивши з поетом у фіктивний шлюб, вона милосердно дає пити жахливому Квазімодо, що страждає в ганебного стовпа після покарання батогами за спробу її викрадення.

У той же час есмеральда слабка й уразлива, легко стає жертвою своїх і чужих страстей; вона зворушливо й сліпо довіряє безсердечному Фебу де Шатоперу, ища в нього захисту від всіх негод, і з відразою отшативается від глибоко відданого їй Квазімодо; вона беззахисна проти машини паризької юстиції й королівської влади, що равнодушно посилають її на смерть


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Собор Паризької богоматері характеристика образа есмеральди

Categories: Шкільні твори

Links