Трагічний символ українського народу (за історичним романом “Яничари”)
Свій перший історичний роман “Мальви” Роман Іваничук написав у 1968 році й спочатку одержав багато схвильованих відгуків. Але тогочасні пильні ідеологи зробили жорстокі висновки із “вогненебезпечної” історичної теми: любов до батьківщини й зрада, патріотизм і яничарство. Тому цей роман був відібраний у читача і знову з’явився через декілька років під назвою “Яничари”, але зберіг у собі основну ідею: національна історія для українського народу.
Завжди є духовним опертям і розвиток нації можливий, якщо в її колективній
Коли читаєш роман, здається, що перед тобою – витвір народної творчості: і розвиток його сюжету схожий на сюжет народної балади, і подих народної пісні, що ввійшла в саму художню структуру “Мальв”, і мова твору – все робить його високохудожнім і близьким читачу.
Перед нами – одна
“Чого нам туди їхати, мамо? Хіба тут погано?” – безтурботно питає Соломія – Мальва посивілу матір. Син Андрій, який давно не знає свого імені, бо став він для себе і всіх Алімом, виріс кривавим чорбаджі яничарської орди. Другий син Семен став ханським воїном Селімом і, заступаючи матері дорогу, каже їй: “Ти хвора розумом, жінко, і йди собі. Не змушуй мене кликати євнухів, щоб вигнати тебе. В тебе, певно, велике горе, ти дітей своїх шукаєш. їх тут нема…”.
Так, немає Маріїних дітей. Чужина забрала їх у неї, щоб підкорити, переродити їх душі. Немає й самої Марії, бо одна за одною вмирають в її серці всі надії, а жити без надій, як без повітря, людина не може, і ми вже усвідомлюємо, що у “Мальвах” мотив шукання матір’ю своїх дітей боляче переплітається з мотивом повернення та неповернення до втраченої вітчизни, віри й роду, мотивом пам’яті родової.
Може, саме ця родова пам’ять вперше в житті здригнула серце Мальви після звістки про зраду Іслам-Гіреєм Хмельницького, тому і піднесла вона коханому чоловікові чашу з отрутою. Отак, як у народних піснях і баладах, завершується повіствування в “Мальвах”. Перед нами – історія зради, сліпоти душі й драматичного прозріння. А ще перед нами, я думаю, – книга про трагедію минулого, в якій пояснюється першопричина негативних явищ сучасного. Це – і національний нігілізм, і бездуховність, і пристосування та догідництво.
…Перегорнена остання сторінка роману – і ги вже не скоро зможеш відійти думками від нього, бо розумієш, що і до тебе, і до твоїх близьких та друзів спрямоване звертання Романа Іваничука: людина, яка забула своє коріння, свій рід, стає бездуховною особою, вона – ущербна в своїй моралі, і так було не тільки в часи минулі. Про це слід пам’ятати і в нашу добу.
Схожі твори:
- “Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу”(за романом Павла Загребельного “Диво”) Роман Павла Загребельного “Диво” є першою частиною епічного триптиху про Київську Русь, до якого входять ще “Первоміст” і “Смерть у Києві”. Названі твори не мають спільних героїв, а їхні фабули аж ніяк не поєднані часом або місцем дії. Те, що єднає ці романи, – значно глибше. Воно – у провідних...
- Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, не вмре… М. Рильський. Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”? “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці, – і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і народ зачаровує білокам’яне диво Софії...
- Софія Київська – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ...
- Софія Київська – символ духовного надбання українського народу Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ...
- Байда – символ мужності українського народу Історія часто буває несправедливою до людини, бо зафіксовує для нащадків не тільки не найголовніші, а й подекуди зовсім незначні її риси чи епізоди життя. І одним із прикладів цього може бути князь Дмитро Вишневецький, що увійшов у народні думи під іменем Байди – безтурботним гультіпакою, котрий тільки й знає пити...
- Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу Павло Загребельний – відомий український письменник, автор багатьох творів про наших сучасників. Але особливе місце посідають в його творчості історичні романи. Один із найвідоміших – роман “Диво”, над яким автор працював десять років, маючи на меті “показати нерозривність часів, показати, що великий культурний спадок, залишений нам історією, існує не самодостатньо”....
- Собор – символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам “Собор” Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і...
- Дівчина з легенди (за історичним романом Ліни Костенко “Маруся Чурай”) Дівчина з легенди (за історичним романом Ліни Костенко “Маруся Чурай”) Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. / Л. Костенко / Скільки їх, талановитих, відданих українському народові, дівчат народила Україна! Вдячний їм наш, щедрий на мудре слово народ, оспі-вав у піснях,...
- Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси українського народу. За однойменним романом Л. Костенко Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться – У мене жодних претензій нема До долі – моєї обраниці. Л. Костенко. Ліна Костенко – справжній майстер слова, чесний і безкомпромісний, мислячий і самобутній художник. Вона стала гордістю свого народу, бо не йшла на компроміс із власною совістю....
- Втілення моральної краси й таланту українського народу в образі Марусі Чурай (за однойменним романом Л. Костенко) Історія життя Ліни Костенко – це повість про те, якою сильною й непереможною може бути людина, що виростає з народу, живе з ним, вірно служить йому і зв’язана назавжди з рідним народом усіма ділами й помислами своїми. Епіграфом до її творчості можуть бути слова: Поезія – це завжди неповторність, Якийсь...
- Художнє відтворення голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу – за романом Жовтий князь ВАСИЛЬ БАРКА Художнє відтворення голодомору 33-го року як найстрашнішої трагедії українського народу (за романом “Жовтий князь”) III варіант Неможливо ні з чим порівняти той страшний голодомор 1933 року. Він був зроблений штучно, щоб знищити більшість українців, які славилися своїм волелюбством і не хотіли миритися з новим порядком володарювання. Щоб ніколи...
- Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси й таланту українського народу (за однойменним романом Ліни Костенко) Певний, хто народився на Україні чув пісню “Ой не ходи Грицю”, і, певний, багато тих, хто чув, не замислювалися над тим, хто автор, чи вважали її народною. Так, пісня дійсно народна. Але що таке народна пісня? Пісня, яку створив народ, чи пісня, яку співає, любить весь народ, чи перше і...
- Образ Марусі Чурай – втілення моральної краси і таланту (за історичним романом Л. Костенко “Маруся Чурай”) У романі Ліни Костенко змальовано трагічну долю легендарної народної співачки, життєвий шлях якої тісно пов’язаний із всенародною драмою – кривавою боротьбою уярмленого народу проти поневолювачів. Давня легенда доносить нам образ Марусі Чурай. Мелодійність її пісень переконує, що ця дівчина була надзвичайно талановитою, а відома історія отруєння її коханого говорить про...
- Неопалима купина – символ єдності українського народу (легенда “Неопалима купина” СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ, МІФИ І ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ Неопалима купина – символ єдності українського народу (легенда “Неопалима купина” Колись давно від своєї старенької бабусі я почула приказку: “За народ стоїть увесь наш род”, “Бабцю, що це значить?” – запитала я. “А от підростеш, – промовила бабуся, – усе сама і зрозумієш”....
- Маруся Чурай – втілення в образі моральної краси й таланту українського народу (за романом Ліни Костенко “Маруся Чурай”) Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться – У мене жодних претензій нема До Долі – моєї обраниці Ліна Костенко. Творчість Ліни Костенко разом з творами Дмитра Павличка освітила дорогу в літературу цілій когорті молодих талантів, які відтоді прибрали наймення “шістдесятників”. її поетична зоря не згасає...
- Камінний хрест – символ трагізму долі українського селянина-бідняка До Русова, який став батьківщиною славетного новеліста, ідуть літературні паломники з усієї України, з цілого світу. Припадають серцем до зболеного Стефаникового слова і п’ють цілющу воду зі Стефаникової криниці – тієї, що й досі стоїть у його затишному обійсті. Звідти, де стоїть оселя письменника, видно, мов на долоні, все село....
- Трагічний вибір братів половців(за романом Ю. Яновського “Вершники”) Нині багато літературних творів повертаються із забуття. Ми відкриваємо для себе імена тих, про кого сьогодні говорять “розстріляне відродження”, тих, чиї шляхи розійшлися з Україною на Роздоріжжі історії, щоб все життя тягнутися до рідної землі душею і словом. Особливості сьогодення ще й в тому, що Твори багатьох Письменників, особливо представників...
- Софія Київська – символ незнищенності людського духу (за романом “Диво”) Майже тисячу років стоїть у Києві, пройшовши крізь усі лихоліття, Софійський собор і чарує своєю неповторною красою. Саме це архітектурне диво надихнуло українського письменника Павла Загребельного створити роман і в ньому спробувати осмислити проблеми історичної пам’яті, морально – етичний досвід минулого. Роман починається словами Бертольда Брехта, що звеличують безіменних народних...
- Собор – символ вічної слави й душі народу Найвищими крапками на землі були колись стародавні храми. Із золотими куполами, з дірявими покрівлями, із прогнилими підмостками. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому й зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їх вічної німої музики й...
- Собор як символ духовної краси людини за романом Олеся Гончара Художній світ одного з найвизначніших письменників сучасності – Олеся Гончара – вражає глибоким проникненням у найживотрепетніші проблеми нашого часу, пристрасним бажанням, захистити людське в людині. Це – продовження гуманістичних традицій української літератури, в центрі уваги якої завжди був внутрішній світ особистості. Твори Олеся Гончара збагачують скарбницю духовного досвіду сучасників. Добро...