Трагічна велич Базарова
На різних рівнях (в особистому спілкуванні, у вчинках людей, у природі, у суспільних відносинах) читач, слідом за автором, спостерігає явища (різного фарбування, тональності й сили): словесні сутички за столом Кірсанових – дуель Павла Петровича й Базарова – станова ідейна ворожнеча дворян і різночинця – демократа – боротьба за існування народу й усього живого вприроде.
И хоча ці зіткнення, розбіжності, боротьба не завжди увінчуються перемогою однієї зі сторін, вони грають в “Батьках і дітях” роль стимуляторів розвитку особистої,
Не помітно, щоб суспільно-політичний стан російського життя кризового часу – передодня падіння кріпосного права – було глибоко й схвильовано осмислене братами Кірсановими. Їхньому духовному миру виявилися недоступна ні твереза оцінка сьогодення, ні прогнозування майбутнього, долі свого стану, народу, разночинной інтелігенції. А тим часом наближалася вже пора, коли, за словами їхнього сучасника з табору “нігілістів” Н У Шелгунова, почнеться практичне продовження “звільнення селян” – “заперечення колишнього кріпосницького побуту з усіма його наслідками”. У фіналі Тургенєв начебто зрівняв двох супротивників: Базарова й Павла Петровича: обоє залишаються самотніми. Але База – рів і перед смертю мучається питанням, чи був він потрібний Росії, а Павло Петрович, “живий мрець”, вийшовши на відстань від батьківщини, дотримується (втім, досить абстрактно) “слов’янофільських поглядів”, предметним символом яких є срібна попільниця у вигляді мужицького постола на нього письмовому столі
Сама назва тургеневского роману говорило про гостроту авторського почуття сучасності. Заголовок ніс у собі багатозначний зміст: родинні зв’язки й розбіжності, зміна поколінь, історичний рух. У центрі – “добролюбовская” актуальна ситуація: герой часу в боротьбі з вітчизняними супротивниками. Здійснення цього складного задуму зажадало від автора великої напруги творчих сил, глибоких роздумів, “узгодження” з життєвими обставинами своїх рішень, нещадної перевірки їх і рад, відкликань сучасників, як доброзичливих, так і ворожих
Уважному читачеві не важко вловити “баеаровские” викривальні, іронічні інтонації, його лексику в тургеневском зображенні “потворного стану суспільства”, у характеристиках “освіченого” сановника, “туза” Колязина, “прогресиста” губернатора, “емансипе” Кукшиной, водевильно-метушливого Ситникова. В інших же випадках відкрито приводячи різкі судження Базарова (про Павла Петровичі – “дрянь”, “ари – стократишка”, “дивак”, “архаїчне явище”, “феодал”; про Миколу Петровичі – “людин відставний”; про дворян укупі – “прокляті барчуки”), письменник вносить свої корективи
Він зм’якшує, наприклад, базаровские оцінки братів Кірсанових, показуючи їх “гарними представниками дворянства”: вони гуманні з мужиками, зберігають кращі традиції свого стану: честь, шляхетність, почуття власного достоїнства, культуру поводження, людського спілкування. Але при цьому автор переслідує й інша мета – змусити читача задуматися: “Якщо вершки погані, те що ж молоко?” Помітна більша симпатія Тургенєва до Миколи Петровичу, безискусственному, добрій людині, романтикові в любові до близьких, до природи, мистецтву. Але, подібно Базарову, він не прощає цьому героєві ледарства, безгосподарності.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)