Трагедія В. Шекспіра “Гамлет”. Історія створення трагедії
УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 КЛАС
II семестр
ЗЛЕТ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ В ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ
УРОК № 60
Тема. Трагедія В. Шекспіра “Гамлет”. Історія створення трагедії
Мета: ознайомити з історією створення трагедії “Гамлет”; пригадати визначення трагедії; з’ясувати, ким виступають у п’єсі її герої; вдосконалювати навички роботи з текстом; розвивати усне зв’язне мовлення; виховувати небайдужість до долі героїв твору.
Обладнання: ОК № 1-4, 5 тексти трагедії “Гамлет”.
Це прекрасно, як “Гамлет”!
ХІД
I. Актуалізація опорних знань
Робота біля дошки
Учні відтворюють опорні конспекти за темою попереднього уроку, виступають із розповідями.
II. Вивчення нового матеріалу
1. Слово вчителя
Історія створення трагедії “Гамлет”
У часи Шекспіра п’єси часто створювали на основі вже існуючих. Не була винятком і трагедія “Гамлет”. Сюжет її досить давнього походження.
За основу взято скандинавську сагу про датського принца Гамлета, який жив у VIII столітті. Легенда про нього була уперше записана датським літописцем Саксоном Грамматиком наприкінці XII століття.
П’єса
Необхідно зауважити, що для сучасників Шекспіра ця трагедія була насамперед драмою кровавої помсти, історією про те, як Датський принц помстився за вбивство свого батька Клавдію. Для них це була повість
Бесчеловечных и кровавых дел,
Случайных кар, негаданных убийств,
Смертей, в нужде подстроенных лукавством,
И, наконец, коварных козней, павших
На головы зачинщиков.
Наприкінці XVIII ст. німецький письменник Й. В. Гете побачив у Гамлеті не мстителя, а мислителя, людину доби Відродження.
2. Засвоєння літературознавчих термінів
Трагедія – це драматичний твір, що втілює непримиренний конфлікт між героями та закінчується смертю одного або декількох героїв.
3. Завдання “Хто є хто?” (Знайомство з героями трагедії.)
Потрібно поєднати стрілками героїв трагедії та їх соціальний статус.
4. Робота з текстом трагедії (I дія)
Бесіда
– Яка подія приголомшила офіцерів королівської варти? (Поява Привида)
– Від кого про це дізнався Гамлет? (Від свого друга Гораціо)
– Як складаються на цей момент стосунки Гамлета та короля і королеви? Наведіть цитати, прокоментуйте їх.
Читання діалогу Гамлета та короля (сцена 3)
Король
Что ж, в добрый час, Лаэрт; твоим будь время
И трать его по мере лучших сил! –
А ты, мой Гамлет, мой племянник милый…
Гамлет (в сторону)
Племянник – пусть; но уж никак не милый.
Король
Ты все еще окутан прежней тучей?
Гамлет
О нет, мне даже слишком много солнца.
Королева
Мой милый Гамлет, сбрось свой черный цвет,
Взгляни как друг на датского владыку.
Нельзя же день за днем, потупя взор,
Почившего отца искать во прахе.
То участь всех: все жившее умрет
И сквозь природу в вечность перейдет.
Гамлет
Да, участь всех.
Королева
Так что ж в его судьбе
Столь необычным кажется тебе?
Гамлет
Мне кажется? Нет, есть. Я не хочу
Того, что кажется. Ни плащ мой темный,
Ни эти мрачные одежды, мать,
Ни бурный стон стесненного дыханья,
Нет, ни очей поток многообильный,
Ни горем удрученные черты
И все обличья, виды, знаки скорби
Не выразят меня; в них только то,
Что кажется и может быть игрою;
То, что во мне, правдивей, чем игра;
А это все – наряд и мишура.
Король
Весьма отрадно и похвально, Гамлет,
Что ты отцу печальный платишь долг;
Но и отец твой потерял отца;
Тот – своего; и переживший призван
Сыновней верностью на некий срок
К надгробной скорби; но являть упорство
В строптивом горе будет нечестивым
Упрямством, так не сетует мужчина;
То признак воли, непокорной небу,
Души нестойкой, буйного ума,
Худого и немудрого рассудка.
Ведь если что-нибудь неотвратимо
И потому случается со всеми,
То можно ль этим в хмуром возмущеньи
Тревожить сердце? Это грех пред небом,
Грех пред усопшим, грех пред естеством,
Противный разуму, чье наставленье
Есть смерть отцов, чей вековечный клич
От первого покойника доныне:
“Так должно быть”. Тебя мы просим, брось
Бесплодную печаль, о нас помысли
Как об отце; пусть не забудет мир,
Что ты всех ближе к нашему престолу,
И я, с не меньшей щедростью любви,
Чем сына самый нежный из отцов,
Тебя дарю. Что до твоей заботы
Вернуться для ученья в Виттенберг,
Она с желаньем нашим в расхожденьи.
И я прошу тебя, склонись остаться
Здесь, в ласке и утехе наших взоров,
Наш первый друг, наш родич и наш сын.
Королева
Пусть мать тебя не тщетно просит, Гамлет;
Останься здесь, не езди в Виттенберг.
Гамлет
Сударыня, я вам во всем послушен.
Король
Вот любящий и милый нам ответ;
Будь здесь, как мы. Сударыня, идемте;
В согласьи принца, вольном и радушном,-
Улыбка сердцу; в знак чего сегодня
На всякий ковш, что Датчанин осушит,
Большая пушка грянет в облака,
И гул небес над королевской чашей
Земным громам откликнется: – Идем.
Королева та король не можуть не помічати туги Гамлета та вмовляють його не сумувати. Клавдій намагається заспокоїти принца розмірковуванням про те, що всі діти рано чи пізно втрачають своїх батьків, що це відповідає існуючому світовлаштуванню. Король і королева відмовляють Гамлета від повернення до Віттенберзького університету. Принц кориться їхній волі.
Читання монологу Тамлета (сцена 3)
О, если б этот плотный сгусток мяса
Растаял, сгинул, изошел росой!
Иль если бы предвечный не уставил
Запрет самоубийству! Боже! Боже!
Каким докучным, тусклым и ненужным
Мне кажется все, что ни есть на свете!
О, мерзость! Это буйный сад, плодящий
Одно лишь семя; дикое и злое
В нем властвует. До этого дойти!
Два месяца, как умер! Меньше даже.
Такой достойнейший король! Сравнить их –
Феб и сатир. Он мать мою так нежил,
Что ветрам неба не дал бы коснуться
Ее лица, о небо и земля!
Мне ль вспоминать? Она к нему тянулась,
Как если б голод только возрастал
От насыщения. А через месяц –
Не думать бы об этом! Бренность, ты
Зовешься: женщина! – и башмаков
Не износив, в которых шла за гробом,
Как Ниобея, вся в слезах, она –
О боже, зверь, лишенный разуменья,
Скучал бы дольше! – замужем за дядей,
Который на отца похож не боле,
Чем я на Геркулеса. Через месяц!
Еще и соль ее бесчестных слез
На покрасневших веках не исчезла,
Как вышла замуж. Гнусная поспешность –
Так броситься на одр кровосмешенья!
Нет и не может в этом быть добра. –
Но смолкни, сердце, скован мой язык!
Монолог дає уявлення про ті сильні почуття, які переживає герой. Він ненавидить Клавдія та Гертруду за те, що вони одружилися через два місяці по смерті короля Гамлета, швидко забули про нього. Сам Гамлет не може забути батька, який був взірцевим чоловіком, батьком, королем. Принц засуджує матір, що, засліплена пристрастю, не може відрізнити Феба від сатира і тому не сумує за чоловіком, який ніжно кохав її.
Читання за особами діалогу Гамлета і Гораціо (сцена 3)
Горацио
Привет вам, принц!
Гамлет
Я очень рад вас видеть,
Горацио? Или я сам не я.
Горацио
Он самый, принц, и бедный ваш слуга.
Гамлет
Мой добрый друг; пусть то взаимно будет,
Но почему же вы не в Виттенберге?
Марцелл?
Марцелл
Мой добрый принц…
Гамлет
Я очень рад вас видеть.
(К Бернардо)
Добрый вечер.
Так почему же вы не в Виттенберге?
Горацио
По склонности к безделью, добрый принц.
Гамлет
Мне этого и враг ваш не сказал бы,
И слух мой не насилуйте и вы,
Чтоб он поверил вашему извету
На самого себя; вы не бездельник.
Но что у вас за дело в Эльсиноре?
Пока вы здесь, мы вас научим пить.
Горацио
Я плыл на похороны короля.
Гамлет
Прошу тебя, без шуток, друг-студент;
Скорей уже – на свадьбу королевы.
Горацио
Да, принц, она последовала быстро.
Гамлет
Расчет, расчет, приятель! От поминок
Холодное пошло на брачный стол.
О, лучше бы мне встретился в раю
Мой злейший враг, чем этот день, Горацио!
Отец!.. Мне кажется, его я вижу
Горацио
Где, принц?
Гамлет
В очах моей души, Горацио.
У розмові з Гораціо Гамлет саркастично зауважує, що похорони короля та весілля королеви відбулися майже одночасно. Принц пояснює це розрахунком: “от поминок холодное пошло на брачный стол”, утрируючи ситуацію, акцентуючи увагу на короткому проміжку часу між цими подіями.
Висновок. Гамлет приголомшений смертю батька та весіллям матері. Він ненавидить дядька та зневажає матір. І в нього є для цього вагомі причини.
Бесіда
– Про що дізнається Гамлет від Привида? (Тамлет дізнається, що його батько помер не від укусу змії, як було оголошено у королівстві, а від отрути, яку влив у вухо королю Клавдій, коли той спав у саду.
“Так я во сне от братственной руки
Утратил жизнь, венец и королеву…”
Привид закликає принца до помсти, але просить його пощадити матір, яка не причетна до смерті чоловіка.)
– Що вирішує Гамлет?
(“Ах, я с таблицы памяти моей
Все суетные записи сотру,
Все книжные слова, все отпечатки,
Что молодость и опыт сберегли;
И в книге мозга моего пребудет
Лишь твой завет…”,
“Век расшатался – и скверней всего,
Что я рожден восстановить его!”)
– Які стосунки складаються між Гамлетом та Офелією? (Тамлет та Офелія кохають одне одного. Принц неодноразово освідчувався дівчині, вона відповідає йому взаємністю.)
– Як реагує на ці стосунки батько Офелії, Полоній? (Він закликає дочку бути менш довірливою, не вважати закоханість Тамлета за справжнє почуття і забороняє їй зустрічатися з принцом, оскільки у них все одно немає майбутнього: “Принц Тамлет – принц, он вне твоей звезды”.)
– Що відповіла Офелія Полонієві на ці слова? (Вона погоджується як слухняна дочка.)
III. Узагальнення та систематизація знань
1. Складання опорного конспекту за змістом I дії трагедії
2. Запис афоризмів до “Скарбнички мудрості”
Запишемо:
“Можно жить с улыбкой и с улыбкой быть подлецом; по крайней мере в Дании”.
ОК № 5
“Век расшатался – и скверней всего,
Что я рожден восстановить его!”
IV. Домашнє завдання
Прочитати II дію трагедії “Гамлет”, підготувати розповідь за ОК № 5.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)