Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Теорія літератури: Ліричний відступ

Теорія літератури: Ліричний відступ

Ліричний відступ – особливість композиції у літературно-художньому творі (найчастіше ліро-епічного, рідше епічного характеру), коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Ліричні відступи мають на меті допомогти читачеві усвідомити ідейний зміст літературного твору, а також своїми філософськими узагальненнями життєво важливих явищ сприяють осмисленню сутнісних основ буття, соціально-історичних

і морально-етичних проблем. Так, у “Мертвих душах” М. Гоголь неодноразово відступає від сюжетної оповіді з тим, щоб звернутися до читача з емоційно насиченими роздумами про сутність та призначення мистецтва, про долю батьківщини, про молодість та швидкоплинність життя.

Тип (грецьк.- відбиток, форма, взірець) – образ-персонаж, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації. Це зумовлено тим, що людина формується як особистість у конкретному мікро – і макросередовищі. У спілкуванні з різними соціальними групами, в розмаїтих видах

діяльності, активно входячи в середовище, пристосовуючись до нього і водночас видозмінюючи його, вона стає типовим представником групи, класу, нації, свого часу. Письменник, маючи за приклад реальних людей (прототипів), за допомогою творчої уяви, перевтілення, асоціативного мислення витворює постаті-персонажі, які й постають у художньому творі як індивідуальні типи. Так, образи Онєгіна і Печоріна можна трактувати як різновиди одного літературного типу – типу “зайвих людей”; разом з тим кожен з них є типовим представником свого часу – відповідно 20-х і 30-х років XІX ст. Персонажі “Мертвих душ” створені М. Гоголем як типи російської соціальної дійсності, але водночас у кожному з них типізується певна загальнолюдська риса: Манілов – безплідна мрійливість; Коробочка – тупість і невігластво; Ноздрьов – крутійство і хамство; Плюшкін – скупість у її крайній формі тощо.

Роман-поема – термін, що позначає особливий жанр у літературі, який поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб’єктивністю, притаманною ліричним творам. Інколи цей термін вживають стосовно епічних творів у віршованій формі (наприклад, “Євгеній Онєгін” О. Пушкіна, “Маруся Чурай” Л. Костенко). Романом-поемою можна вважати “Мертві душі” М. Гоголя, хоча сам автор, даючи жанрове визначення творові, наголошував, що це – “поема”. Тут має місце розгорнута епічна розповідь з характерними для неї епізодністю та деталізованою описовістю, а підкреслена акторська активність (втручання у хід подій фрагментарними коментарями і розлогими відступами) надає творові емоційно-експресивної забарвленості.

Магічний реалізм – поняття, що виникло в літературознавстві XX ст. на позначення таких мистецьких явищ, де художній світ будується не за принципом “повторення”, наслідування наявної реальної дійсності, а твориться шляхом моделювання письменником “нового” світу, в якому поєднуються два паралельні світи – дійсний та ірреальний, фантастичний. Витоки цього явища – у середньовічному лицарському романі ХІУ-ХУ ст., який, у свою чергу, сягав глибин міфотворчої народнопоетичної свідомості. Елементи магічного реалізму знаходимо в творчості М. Гоголя (“Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Ніс” тощо). Особливого поширення магічний реалізм набув у літературі XX ст. – творчість Ф. Кафки, Г. Гарсіа Маркеса, X. Кортасара та ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Ліричний відступ у романі “Мертві душі”. Повість про капітана Копейкине Після війни дванадцятого року разом з пораненими приїхав і капітан Копейкин. У боях він втратив руку й ногу, працювати не міг і відправився в Петербург просити государя про яку-небудь монархову милість. Потрапив він до самого начальника, до вельможі в будинок на Палацовій набережній. Вельможі бачить, що людина на деревинці й...
  2. Теорія віршування – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Теорія віршування СИСТЕМИ ВІРШУВАННЯ – способи написання віршів, які залежать від фонетичних особливостей національної мови. За способом творення ритму вірша розрізняють чотири основні системи віршування: метричне, тонічне, силабічне і силабо-тонічне. (Див. відповідні статті). В сучасній українській поезії переважає силабо-тонічна система, хоч використовуються й різні форми тонічної. МЕТРИЧНЕ ВІРШУВАННЯ...
  3. Роди і види літератури – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Роди і види літератури ЕПОС (від гр. epos – слово, мова, розповідь) – один із трьох основних родів літератури, поряд із лірикою та драмою. Епос передбачає зображення зовнішніх щодо автора явищ життя. Автор виступає в ролі стороннього спостерігача, що дозволяє йому широко змальовувати дійсність у часі й просторі,...
  4. Тропи – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Тропи ЕПІТЕТ (від гр. epitheton – додаток) – художнє означення певних особливостей зображуваного предмета. У ролі епітета виступають прикметники (зелений став), прислівники (сплять щасливо), іменники (Україна-мати), дієприслівники (співають ідучи). Розрізняють зорові епітети (сизий вечір), слухові (дзвінкий голос), нюхові (духмяна трава), метафоричні (залізний характер), постійні (в народній поезії: сира...
  5. Зміст і форма художнього твору – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Зміст і форма художнього твору ОБРАЗ – форма пізнання реальної дійсності в літературі та мистецтві. Для науки характерна інша форма – понятійна. На відміну від поняття, що сприймається розумом, образ діє і на органи чуття, оскільки в ньому предмет зображення постає в кон-кретно-чуттєвій формі. Образ – конкретна і...
  6. Види комічного – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Види комічного ГУМОР (від англ. humour – причуда, норов; лат. humor – волога) – різновид комічного, зображення життя у беззлобно-добродушному, жартівливому тоні. На відміну від – сатири, яка відзначається заперечним пафосом, гумор не заперечує зображуване, а піддає осміянню лише певні його сторони. Гумор властивий багатьом жанрам українського фольклору...
  7. Літературні стилі – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Літературні стилі БАРОКО (від лат. barocco – вигадливий, примхливий) – напрям у європейському мистецтві й літературі в період між Відродженням та класицизмом (XVI-XVIII ст.). Це була складна і суперечлива перехідна доба в соціальному й духовному житті народів, яка характеризувалася руйнівними війнами, хаотичним станом суспільства, гострою боротьбою ідей Відродження...
  8. Композиція художнього твору – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Композиція художнього твору КОМПОЗИЦІЯ (від лат. componere – складати, поєднувати) – побудова літературного твору, співвідношення всіх його компонентів, що створює цілісну картину і сприяє виявленню головної ідеї. Розрізняють зовнішні елементи композиції – поділ твору на частини і внутрішні – групування і розстановку персонажів. Іноді в значенні композиції вживається...
  9. Теорія літератури: “Кого ж відносять до “інший” прозі”? Наприкінці 1980-х років літературознавець Г. Біла в статті “”Інша” проза: передвістя нового мистецтва” задалася питанням: “Кого ж відносять до “іншій” прозі”? І назвала самих різних письменників: Л. Петрушевскую й Т. Толсту, Венедикта Ерофеева, В. Нарбикову й Е. Попова, Вяч. Пьецуха й О. Єрмакова, С. Каледіна й М. Харитонова, Вл. Сорокіна...
  10. Теорія літератури. Поняття про сонет Сонет ліричний твір твердої строфічної форми, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, тобто двох відкритих чи закритих катренів на початку сонета із перехресним римуванням, які розкривають тему сонета, і двох тривіршів (терцетів), що містять висновок твору. Сонет завжди має чотирнадцять рядків. Решту правил написання сонета (кожен рядок...
  11. Поетичний синтаксис – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Поетичний синтаксис ІНВЕРСІЯ (від. лат. inversio – перестановка) – одна з фігур поетичної мови, порушення традиційного порядку слів у реченні з метою виділення найзначущого слова. Наприклад: “Врятував людей, що їх збирались саме вішать фашисти” (П. Тичина). Підмет фашисти поставлено в кінець речення, щоб підкреслити злочинність їхніх дій. ТАВТОЛОГІЯ...
  12. Ліричний початок у поезії Пушкіна Почуття самітності й щиросердечної туги, що володіло Пушкіним у перший період південного посилання, знаходить своє адекватне вираження в образі самотнього листка, що тріпотить під осіннім вітром на облетілому дереві: Так, пізнім хладом уражений, Як бури чутний зимовий свист, Один на гілці оголеної Тріпотить запізнілий аркуш! Цей зрительно відчутний образ підсилюється...
  13. Ліричний світ поезії Лесі Українки Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА Ліричний світ поезії Лесі Українки Поезія Лесі Українки приваблює своєю музичністю. У всіх своїх творах поетеса акцентує увагу не на діях, а на емоціях своїх ліричних героїнь, на їх душевних переживаннях, динаміці почуттів. Дуже часто емоції набувають слухового чи зорового вираження,...
  14. Теорія: Що таке жанр антиутопії у літературі Що принесе з собою завтрашній день? Проблема, завжди турбує людський розум. Завтрашній день приходить, а відповіді на це питання немає. Майбутнє, неминуче є загадкою для людства. Із днів утворюються роки, роки формують століття, а людський розум наполегливо намагається відсунути грань, що розділяє сьогодення і майбутнє. Така суть людини, він не...
  15. Ліричний герой у добутках російських поетів Рання лірика Пушкіна, передаючи, переживання самого поета, у той же час створює образ не тільки геніального юнака поета, але типового представника передової дворянської молоді того часу, що виростав і духовно формировались у розпеченій атмосфері перед грудневою дійсності Поезія ж Лєрмонтова, при надлежаще його вже до наступній за пушкінській епосі російського...
  16. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ВСТУП УРОК № 2 Тема. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті XIX ст.; зв’язок із розвитком природничих наук. Видатні майстри соціальної прози: Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, Ч. Діккенс, Г. Джеймс,...
  17. Ліричний герой поетичної драми “Зів’яле листя” Івана Франка Поетична драма “Зів’яле листя” побачила світ 1896 року. До неї ввійшла інтимна поезія, що створювалася впродовж попередніх десяти років і певною мірою відбивала віддалені в часі моменти особистого життя автора. Водночас твори книжки є глибоким аналізом найінтимніших почуттів і переживань людини взагалі, що єднає Франкову збірку з аналогічними творами всесвітньої...
  18. Візантійська теорія образу Теорію образу, ікони (від грец. еіkōn – зображення, образ) було розроблено Іоанном-Мансуром Дамаським (християнином з арабського міста Дамаск – центру іконошанувальників). Полемізуючи з іконоборцями, які, посилаючись на біблійну заповідь “Не сотвори себе кумира”, вважали, що Бога – Абсолют – не можна уявити собі в будь-якому вигляді і тому відхиляли саму...
  19. Теорія зображення психології персонажів у романі “Петро Перший” У зрілого Толстого склалася особлива теорія зображення психології персонажів, побудови діалогу, взагалі художньої творчості, яку можна назвати “теорією жесту”. За кожним словом, вважав письменник, варто жест – фізична рух і душевне спонукання людини. “Мистецтво діалогу йде від бачення жесту і, зрозуміло, від глибокого впровадження в психіку персонажа”, – підкреслював Толстой...
  20. Теорія пітератури: Роман Роман (франц. готап, нім. Котап, англ. поує) – епічний твір, у якому оповідь зосереджується на долі окремої особистості у процесі її становлення і розвитку, що розгортається у художньому просторі і часі. Роман представляє індивідуальне та суспільне життя як відносно самостійні стихії, що не вичерпують і не поглинають одне одного, і...
Теорія літератури: Ліричний відступ
«
»