Розповідати про вірші прозою не так просто, краще дати слово самому поету, додавши кілька своїх рядків. Він був сином художника і піаністки, учнем композитора, але став поетом. Багато збірників Пастернака починалися з вірша Февраль. Достать чернил и плакать, Писать о феврале навзрыд… Чи немає тут зізнання, що віршування в чомусь те саме, що й та емоційна реакція, з якою ми, якщо тільки нам розповідають правду, з’являємося на світ? Є в Пастернака й інша метафора про віршування: О, если б знать, что так бывает, Когда пускался на дебют. Что строчки
с кровью убивают: Нахлынут горлом и убьют… Отже, від народження до раптової загибелі – от розмах поезії. І поруч з цими найважливішими подіями в історії людини (народження і смерть) все інше мізерне і соромке: Цель творчества – самоотдача, А не шумиха, не успех… Поет прямо висловлює своє “не”. А що ж “так”? Що не кажи, заперечувати завжди легше, ніж стверджувати! У 1916 році у вірші “Балада” Пастернак говорить про поета як “просто глашатая”, тобто переказувана чужих слів і думок. У 1917 році в книзі “Сестра моя – жизнь” дається “Визначення поезії” таке, що не навести його
просто не можна: Это – круто налившийся свист, Это – щелканье сдавленных льдинок, Это – ночь, леденящая лист, Это – двух соловьев поединок. Это – сладкий заглохший горох, Это – слезы Вселенной в лопатках, Это – с пультов и флейт – Фигаро Низвергается градом на грядку. У 1923 році поезія сприймається як “висока хвороба” (так і називається великий вірш). Через десятиліття, відзначені подіями, що здавалося, могли багато чого змінити в сприйнятті Пастернака, він пише (1956): О, если бы я только мог Хотя отчасти, Я написал бы восемь строк О свойствах страсти. О беззакопьях, о грехах, Бегах, погонях, Нечаянностях впопыхах, Локтях, ладонях. Це написано визнаним поетом: “О, если бы я только мог…” Нічого, мені здається, не змінилося в поглядах потомственого “творчого інтелігента” на його заняття. Поезія для нього, як і раніше, – явище Всесвіту, а не безглузда вигадка людства. Сама людина не може створити поезію (тобто заримувати текст нескладно, але ж ще Державін помітив, що “не всякий тот поэт, кто рифмы плесть умеет”). Явище – тобто прихід, прибуття Світла в маленьке людське життя. Поет для Пастернака – вартовий людства, що стоїть на чатах тих небагатьох і щасливих хвилин, коли з невідомих нам законів людині являються Вічність і істина. Не спи, не спи, работай, Не прерывай труда, Не спи, борись с дремотой, Как летчик, как звезда. Не спи, не спи, художник, Не предавайся сну. Ты – вечности заложник, У времени в плену. Що ще додати до цього?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)